Поставте правильно розділові знаки в тексті Одна людина відрізняється від іншої не тільки зовнішністю але й своїм внутрішнім світом властивими тільки їй одній. Приглядаючись то людей ми розуміємо що характер як і обличчя схоже, але однакових немає. Є характери сильні і слабкі, легковажні і серйозні, бурхливі і спокійні, працелюбні і ліниві, благородні і підлі, веселі та хмурі, добрі та злі, егоїстичні і здатні то самопожертви, один підозрілий а в іншого душа щира, перелік можна продовжувати. Але бувають характери які не відповілають жодній з цих характеристик, про таких людей говорять ганчірка, безхарактерний чи безхребетний, отже характер це щось таке що дає людині силу що впливає на її поведінкових вчинках які не тільки є поганою але й небезпечною для суспільства, від такої людини можна чекати чого завгодно оскільки вона піддається легкому впливу, згубним звичкам, пливе за течією Зрештою такі люди здатні і на злочин і на зраду, якщо узагальнити усі визначення що зробили філософи і психологи що характер це сукупність найцінніших визначальних психічних і моральних здібностей людини які виявляються в її діях і вчинках, у її ставлення то самої себе то інших то справ які вона виконує то обов'язку який покладає на неї суспільство характер це зовнішній вигляд духовно-моральної суті людини. Цієї суті що становить її особливу неповторну особистість

Морозяний передріздвяний вечір. сяйво найяскравішої зорі розсипалося блискітками по сріблистому снігу, ніжна поверхня якого, ще не помережана необережними слі колядників, нагадує чисте полотно… чисте, як сумління, як полум’я свічки, як скатертина, як краплина сльози на щоці маленького полазника, який загубився серед заметених хурделицею стежин, що ведуть до осель, і нагадують плетиво ліній долі на долоні. одна – лінія чи стежина серця, інша – розуму, а ще одна… а хіба це, зрештою, важливо, якими дорогами іти до мрії і скільки на це офірувати хвилин? день… місяць… рік… життя. аби лишень не манівцями, приспаної і знечуленої до рідного душі, загубленої у густих хащах самодостатності, де ой як важко віднайти бодай куточок для пісні, для колядки, для інших.

Дети и война - нет более ужасного сближенияпротивоположных вещей на свете."а.т.твардовский.война - одно из самых страшных слов, одна из героических и трагических страниц в нашей родины. дети войны - это наши бабушки и дедушки. во время великой отечественной им пришлось трудно. их лучшие детские годы пришлись на время горя и лишений.современные дети даже не могут представить себе, каково расти во время войны. разрушенные дома и звуки выстрелов, воздушная тревога и "похоронки" с фронта - вот, что запомнили дети.во время войны почти все люди в нашей стране жили в бедности и лишениях. многие дети не знали, что такое игрушки. вместо детских песенок они слышали разрывы бомб, вместо чистого неба видели самолёты-бомбардировщики. они росли без красивой одежды и удобной обуви. они выживали как могли.изменила ли война мировоззрение детей? да. детям войны рано пришлось становится взрослыми. за ними некому было присматривать, некому было выполнять их капризы. им приходилось заботиться о своих младших братьях и сёстрах, принимать серьёзные решения, ведь их родители или воевали, или трудились с утра до вечера, или их уже не в 14-15 лет дети уже сами начинали работать, как взрослые: на заводах, в поле, на ферме или в госпитале.о детях великой отечественной войны написано немало книг. одна из таких книг "ночевала тучка золотая" а.и.приставкина о двух братьях кузьмёнышах, которых должны были отправить из детдома на кавказ, где, как им казалось, сказочно тепло и сыто. анатолий игнатьевич и сам в 10 лет попал в детдом, а в 1944 так же, как и герои его повести, был отправлен на кавказ, поэтому о трудностях детской жизни он знал не понаслышке. писатель показал в своём произведении судьбы, искорёженные войной и сиротством. одиннадцатилетние близнецы неразлучны. это им выжить, сносить все напасти. они всегда вместе - четыре руки, четыре ноги, две головы. выручая друг друга, было легче устоять в гибельных обстоятельствах. ничего не видевшие хорошего в этой жизни, вечно голодные и холодные, они как умели, так и приспосабливались к новым условиям.самое ужасное и непостижимое в повести - это убийство сашки, которого нашли со вспоротым животом и початком кукурузы во рту. нервы кольки не выдержали и он заболел. на протяжении всей болезни за ним ухаживал чеченский мальчик, в котором впоследствии колька увидел сашку. позже дети породнились и уже не расставались ни на миг.но помимо книг, которые рассказывают о трудной жизни людей, есть произведения, в которых говорится о мужестве детей и совершённых ими подвигами. например, стихотворение а.т.твардовского "рассказ танкиста", в котором рассказывается о мальчике, найти место, где спрятались немцы. небольшое по объёму стихотворение даёт полное представление о драматической ситуации, когда нужно принимать быстрые решения и некогда предаваться рассуждениям.в заключении, я хотела бы вернуться к эпиграфу и сказать ещё раз, что дети и война - две совершенно несовместимые вещи.сейчас дети войны уже стали пожилыми людьми. мы должны их уважать, ведь им пришлось вынести такое, что мы себе не можем и представить. именно они знают о том, как преодолевать трудности и радоваться малому.