У скарбницю рідного слова складає одне покоління за другим плоди глибоких сердечних порухів, плоди історичних подій, вірування, погляди, сліди пережитого горя іпережитої радості, словом, увесь слід свого духовного життя народ дбайливо зберігає внародному слові.Мова є найбільш живий, найбільш різноманітний і міцний зв'язок, що з'єднуєминулі, сучасні й прийдешні покоління народу водне велике, історичне живе ціле. Вонане тільки виражає собою життєвість народу, але, власне, саме життя. Коли зникає мованароду немає більше! Виписати прислів'я, приказку, афоризм.​

На дворі осінь... Ось вже останній листочок падає з могутнього дуба, що величає під моїм вікном. Він стоїть поважно серед лип, кленів, каштанів та берізок - сестричок. 
   Клени одягнулися в рум'янець. Вони стоять, задумавшись, на галявині, немов сумують про те, що прийшов листопад і скоро на їхніх кронах не залишиться жодного листка. Іноді тихенько скидають своє різьблене листя різнобарвні липи. Раптовий порив вітру безжально зриває осінню красу з сумних беріз.
    Високо в небі вже давно  дзвінко прокурликали журавлі. Вони вже ,певно, ніжаться у сонечку цілими зграями і скоро полетять далі  на південь. Десь високо вгорі нещодавно перекликались дикі гуси. У рідних краях дуже холодно, і вони були вимушені відлетіти туди, де тепло. Тільки горобці, ще довго будуть  літати навколо і дзвінко цвірінчати, тому що їм нікуди поспішати, як і нам...

Відповідь:

1. Чужа душа – то, кажуть, темний ліс (“Маруся Чурай” Л. Костенко).

2. Навпаки, йому заздро дивились услід (М. Коцюбинський).

3. Ти мене, кохана, проведеш до поля, я піду — і, може, більше не прийду (М. Рильський).

4. І золо­тої, й дорогої мені, щоб знали ви, не жаль моєї долі молодої (Т. Шевченко.).

5. Додому я не йшов, а летів, бо, по-перше, міг похвалитися, що мама одразу має школяра не першої, а другої групи, по-друге, треба було збігати в ліс (“Гуси-лебеді летять” М. Стельмаха).

6. Там, кажуть, з гір усю країну видно (Леся Українка).

7. Мож­ливо, блискавиць крило ці горді коси заплело? (А. Малишко).

8. Теплий кожух, тільки, шкода, не на мене шитий (Т. Шевченко).

9. Будинок готелю був, по-перше, високий і міцної старовинної кладки, а по-друге, наріжний (О. Гончар).

10. Можна сказати, дочекалися свого свята (М. Стельмах).

Пояснення: