2.Чума4и лаштувалися в далеку дорогу.В українські степи приходила рання весна. 3.додолу падає пожовкле листья.Незабаром усі сади вкриє холодний сніг.4.Сьогодні треба зірвати яблука в саду .На завтра передають рясні дощі.​

Відповідь:

1.У холодному небі мерехтіли зірки, а над степом стояв повний місяць.

2. Чумаки лаштувалися в далеку дорогу, коли в українські степи приходила рання весна.

3. Додолу падає пожовкле листья і незабаром усі сади вкриє холодний сніг.

4.Сьогодні треба зірвати яблука в саду , бо на завтра передають рясні дощі.

Н. Тридцять чотири тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ять, шість мільйонів п'ятсот сімдесят вісім тисяч дев'ятсот сорок п'ять.
Р. Тридцяти чотирьох тисяч п'ятсот вісімдесяти дев'яти, шести мільйонів п'ятсот сімдесяти восьми тисяч дев'ятсот сорока п'яти.
Д. Тридцяти чотирьом тисячам п'ятсота вісімдесяти дев'ятьом, шести мільйонам п'ятсота сімидесяти восьми тисячам дев'ятсота сорока п'ятьом.
З. Тридцять чотири тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ят, шість мільйонів п'ятсот сімдесят вісім тисяч дев'ятсот сорок п'ять.
О. Тридцяти чотирьма тисячами п'ятсота вісімдесят дев'ятьма, шістьма мільйонами п'ятсота семидесяти восьми тисячами дев'ятсота сорока п'ятьми.
М. На тридцяти чотирьох тисячах п'ятсота вісімдесяти дев'яти, на шести мільйонах п'ятсота семидесяти восьми тисячах дев'ятсота сорока п'ятьох.

Якось Олекса пішов в ліс. Було це взимку, коли величезні сосни та дуби стояли в білих-білих шатах. Навкруги нічого не було видно, тільки раз від разу руденькі білки визирали зі своїх домівок, що знаходились надто високо. Хлопчик хотів подивитися ялинку, яку б батько Дмитро міг спиляти на Новий рік. 

Бідолаха йшов котру годину, та омріяну красуню не міг знайти. Одна надто низька, інша- тонка, а третю-обгризли зайці.Олекса вже подумав про те, щоб повернутися до батька в будинок. Та раптом,він почув дикий хруст гілок і дивні звуки, що видавав невідомий звір.Хлопець довго не думав, як дав дряпака в бік галявини. 
Біжить Олекса, а тварина не відстає. Голова під шапкою мокра, шарф сповз нижче колін, в роті повно снігу, та від ведмедя він точно втече. Т"о ж ведьмідь, ніщо інше", подумав малий. Біг Олексій годину, а може й дві. Вибіг на простору гялявину, став і вирішив, що хай жере його ведмідь,  більше бігти не може. Така його доля. Тварина невзовзі з'явилась на виднокрузі. Але що це? Роги, він чітко баче роги. Ведмідь з рогами? І чому він такий низький. Продерши трохи очі від снігу, стало ясно, що то зовсім не ведмідь, а мале лосеня, яке побачило червону рукавичку в кармані Олекси, і прийняло її за морквину. Олекса видихнув. 

Потім поманив рукавичкою лосеня до будинку, та пригостив тварину морквиною. А коли сите маля із засніженими рогами втекло до засипаних снігом дерев, хлопчик пішов до будинку та розказав батькам про рогатого ведмедя.