#1 ПРОЧИТАЙТЕ. ВИПИШІТЬ ДІЄСЛОВА.ВИЗНАЧТЕ Б (ДІЙСний, НАКАЗОВИЙ, УМОВНИЙ), ЧАС, ОСОБУ.1.Розширюється Всесвіт — аксіома, Мандрують і земні материки. Промацуютьрадаром астрономи Космічний вир на світлові роки. Братів по розуму ЗемляШукає вперто, летять сигнали в чорну глибину. Мій лист до тебе в біломуКонверті уже не дожену, не поверну.2. Зажурилась в саду горобина, краплі-ягоди сніг попекли. Не сумуй: навесніжуравлиний знов повернеться вірний твій клин.3. Учителі, наставники, пророки, хай світяться над вами небеса! (В. Гужва4. І що б не сталось, ти завжди зі мною (Н. Нікуліна).#2ПЕРЕПИШІТЬ РЕЧЕННЯ, ПІСЛЯ КОЖНОГОДІЄСЛОВА ВКАЖІТЬ У ДУЖКАХ ЙОГО Б, ОСОБУ ТА ЧИСЛО• 1. Любіть Україну у сні й наяву (В. Сосюра).• 2. Не зітхай, а працюй, марно часу не гай! Праці щирої жде вже давно ріднийкрай (Т. Романченко).• 3. Тільки на правду складаймо надії! (Б. Грінченко).• 4. Розбудуймо соборну державу! (А. Бортняк)• 5. Високої істини хай не торкнеться іржа! (Б. Олійник).#3УТВОРИТИ ФОРМИ НАКАЗОВОГО 2-Ї ОСОБИ однини и 1-Ї ТА 2-Ї ОСОБИМНОЖИНИ НАВЕДЕНИХ НИЖЧЕ ДІЄСЛІВ.Виростати, мужніти, здолати, жити, стояти, спати, зустрітися, стати​

Лісопарк - ліс- корінь, о -суфікс, парк - корінь, лісопарк - основа, нульовий корінь
лісний -  ліс- корінь, основа лісний,  
 лісник - ліс-корінь, ник-суфікс, основа - лісник, закінчення нульове
 лісок - ліс-корінь, ок-суфікс, нульове закінчення, лісок-основа.
лісистий - ліс-корінь, и-суфікс, с т - суфікси, ий - суфікс, закінчення нульове, лісистий-основа
лісовий - ліс-корінь, ов-суфікс, ий-суфікс, закін.нульове, лісовий-основа
лісовичок - ліс-корінь, ов, ич, ок - суфікси, закінч.нульове, лісовичок - основа
заліснення - за-префікс, ліс-корінь, с н е н н - суфікси, я-закінчення, залісненн -основа
лісознавство - ліс-корінь, о-суфікс, знав-корінь, с т в -суфікси, о -закінчення, лісознавств-основа
праліс - пра-префікс, ліс-корінь, праліс - основа, закінчення нульове
пролісок - про-префікс, ліс-корінь,ок-суф, пролісок-основа, закінчення нульове
перелісок - пере-префікс, ліс-корінь,ок-суф, перелісок-основа, закінчення нульове
полісся - по-префікс, ліс-корінь, с-суф, я - закінч, полісс-основа
лісництво - ліс-корнь, иц т в -суф, о-закінч, лісництв-основа
лісничий - ліс-корінь, нич ий - суфікси, лісничий - основа, закінч.нульове
лісочок - ліс - корінь, оч ок - суфікси, лісочок -основа, закінч.нульове
лісникувати - ліс-корінь, ник ув ат - суфікси, и-закінчення, лісникуват -основа
лісовоз - ліс-корінь, о-суфк, воз-корінь, основа-лісовоз, закінчення нульове

Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині Однаковісінько мені. Але дуже важко повірити у його байдужість щодо причетності до рідної України: "Мені однаково, чи буду // Я жить в Україні, чи ні". Для поета рідна земля була святою, він так щиро ї любив! Але його житТєвий шлях несе на собі відбиток довгого перебування у кріпацькій неволі — "На нашій своїй землі". Та перед цими рядками є й інші: "На нашій славній Україні". З одного боку, Україна славна і наша, азіншого — все-таки, "не своя", бо невільна, сама собі не належить. Гадаю, саме в цьому парадоксі й міститься геніальна тема твору: не вражаюче глибоке відображення трагізму людини, яка так багато зробила для своєї Батьківщини, але нараз відчула, що через певні обставини від іїї праці може не залишитися й "малого сліду". Умисне лукавить поет і тоді, коли пише, що "малого сліду не покину" на Україні і що його "не пом'яне батько з сином". Навіщо ця "маска" ліричного героя, який робить заяви, що можуть викликати у читача підозру щодо його щирості? На це питання я знайшов відповідь тільки тоді, коли зрозумів, що ці запевняння поета про власну байдужість до того, чи буде він жити в Україні, чи ні, чи згадуватимуть його на рідній землі, чи не згадуватимуть, все це для того, щоб наголосити: Шевченкові, звісно, не однаково. Biciмнадцять рядків вірша напружено готують нас до важливості останніх п'яти рядків: Та не однаково мені, Як Україну злії люде Присплять, лукаві, і в огні П, окраденую збудять... Ох, не однаково мені. У цих рядках Кобзар надзвичайно точно передбачив головну проблему української нації, що, мов меч, висить над нею вже кілька століть і яка стала чи не найзлободеннішою проблемою сьогоднішнього дня: окраденість розбудженої в огні революційних перетворень України, окраденість у час її оновлення та відродження. Тому я з повним правом вважаю поезію "Мені однаково, чи буду..." зверненням-попередженням сучасному поколінню українців.Чим уважніше вчитуєшся у Шевченкову поезію "Мені однаково, чи буду...", тим виразніше вимальовується перед нами постать поета як національного пророка. Участь у Кирило-Мефодіївському братстві дозволила йому простежити пожвавлення національного руху в Україні. Поет розумів, що це тільки початок поступового накопичення визвольної енергії народу. Тому не дивно, що грубе придушення національного руху, розгром таємного товариства спричинило появу вірша "Мені однаково, чи буду.." У ньому ми бачимо, як невідступно мучила Шевченка думка про загрозу відродженню України, якщо рoсійські самодержавці присплять національну свідомість українців і викоренять з Їхньої свідомості бодай натяки на можливість існування самостійної української держави: ...Як Україну злії люде Присплять, лукаві, ї в огні п, окраденую, збудять... Ось що для Шевченка є головним, а не любов і слава серед співвітчизників! Він без болю зізнається: