Ть просто форму вищого і найвищого ступенів порівняння прикметників. чорний, дужий, жорстокий, густий, холодний, відомий, зручний, гіркий, чіткий, рідкий, великий, солодкий, далекий, спокійний, короткий, мудрий, дзвінкий, тяжкий, тихий, глибокий, старий, красивий, широкий, здоровий.

типографське мистецтво може бути охарактеризованеяк мистецтво правильно розподіляти друкований матеріал у відповідності з конкретними цілями,тобто розміщувати літери,встановлювати пробіли і т.д.типографське мистецтво являє собою ефективний засіб для досягнення переважно утилітарних цілей і лише в окремих випадках — естетичних, бо в наміри читача рідко входить насолода одним тільки зовнішнім образом того чи іншого видання. тому будь-яке оформлення набору, котре — незалежно від спонукань друкаря — створює бар’єр між читачем і автором, є помилковим. з цього слідує, що під час друку книг, розрахованих на читання, залишається вельми незначне місце для «яскравої» типографії.

p.s - можна дещо забрати з тексту.

у житті людини є безліч речей, яких вона не цінує до тих пір, поки вони їй доступні, поки вона їх не втратила. ми з радістю користуємося всім тим, що у нас є, і при цьому не замислюємося належним чином, що ж будемо робити, якщо з тієї чи іншої причини будемо змушені з чимось розлучитися. у певному сенсі це застосовно і до нашої рідної української мови.

на жаль, далеко не всі жителі україни в своїй повсякденній мові постійно використовують українську мову. яким би не був нинішній національний підйом в україні, все одно необхідно визнати, що вплив російської культури і всього російського на наше життя дуже великий. саме з цієї причини настільки велика кількість людей у своєму щоденному житті ві перевагу саме російській, а не українській мові. через це іноді може здатися, що рано чи пізно російська мова повністю витіснить українську мову, таким чином, ми залишимося без рідної мови. що ж ми тоді будемо робити? які будуть наслідки цього? це цікаво обговорити, і саме це буде розглянуто в моєму творі.

отже, що ж станеться з кожним з нас, і зі мною зокрема, якщо українська мова буде нами втрачена і перестане в повній мірі існувати? по-перше, ми втратимо частину своєї історії і, в деякому сенсі, знехтуємо пам’яттю величезної кількості наших історичних співвітчизників, які творили українською мовою. це стане серйозним ударом по нашій національній гідності. по-друге, ми втратимо можливість читати всі ті великі твори, які були написані українськими письменниками, в оригіналі, тим самим втратимо велику частину змісту цих творів. крім того, і по-третє, відомо, що пісні українською мовою вважаються одними з найкрасивіших у світі. ми втратам і це теж.

але найголовніше, що всі ми можемо втратити у зв’язку з втратою рідної мови – це українська державність. ні для кого не секрет, що навіть у сучасному ізованому світі є деякі важливі ідентифікаційні речі, які відрізняють одні народи від інших. і в нашому випадку такою річчю є мова. і якщо у нас її не стане, може постати питання: а чим взагалі українці відрізняються від сусіднього великого народу? і за цим впевнено послідує повна втрата державності, тому що внятної відповіді можна і не знайти. наслідки втрати державності можуть бути надзвичайно серйозними.

підбиваючи підсумки, хотілося б сказати, що наслідки втрати рідної мови, української мови, будуть катастрофічними для нашого народу. саме з цієї причини рідну мову слід берегти, розвивати, прищеплювати молоді і як можна частіше використовувати в побуті і де б то не було ще.