Монолог чи вважаю я себе щасливою людиною?

Объяснение:

Мені здається, що не матеріальні речі роблять людину по-справжньому щасливою. Будь-яка річ – це всього лише річ. Вона не зможе подарувати якусь душевну теплоту, усвідомлення того, що тебе люблять і ти любиш, що рідні та близькі люди поруч з тобою і їм нічого не загрожує.

Напевно, я можу сказати про себе, що я щаслива людина. У мене є улюблені батьки, які піклуються про мене. Я не відчуваю голоду, спраги, та інших поневірянь... Якщо, задуматися, то у багатьох моїх ровесників немає того, що є у мене. Наприклад, в Африці діти тільки із забезпечених сімей можуть дозволити собі ходити в школу, але 90% населення знаходиться за межею бідності та ледь зводять кінці з кінцями. Просто треба, цінувати те, що ти маєш і тоді зможеш, відчути в повній мірі своє щастя. Щасливий не той, кому потрібно, а навпаки, той, кому потрібно, мало для щастя. Але ніщо не зробить тебе більш щасливим, ніж усвідомлення того, що ти в цьому світі, комусь потрібен і ти займаєшся, тим, що приносить тобі радість і позитивний, настрій і робить трохи щасливішими.!

Варіант 1

Слон – величезна тварина, з товстими, наче стовбур дерева, ногами, великими пласкими вухами,  довгим хоботом та маленьким хвостом. Він сірого кольору. Шкіра у слона вся в зморшках. Я бачив живого слона у зоопарку, куди мене водили батьки. Мені дуже сподобалася його велика добра морда та чомусь сумні великі очі. Але було трошки моторошно, бо слон був такий височенний. Він поводився дуже спокійно, хоч було дуже жарко, і тому його поливали водою зі шлангу. Мені навіть дозволили пригостити слона булкою. Йому вона сподобалася!

Варіант 2

Я ніколи не бачив живого слона. У зоопарку, куди мене водили батьки, слонів не було. Та я бачив їх на фотокартках. Слон - величезний, сірого кольору, у нього є хобот, яким він п'є воду. А ще я бачив про них по телевізору передачу. Живуть слони великим стадом, разом дорослі та діти. Не дивлячись на те, що вони такі великі та могутні, слони харчуються рослинами, овочами та корою дерев. Вони не полюють на інших звірів. Тому слони мені дуже подобаються, я сподіваюся, що обов'язково побачу їх вживу.

Мова – основний комунікаційний засіб людини. За до мови ми висловлюємо свої думки, мова дає нам можливість спілкуватись. Словом можна як обласкати, так і болюче вдарити.Україна стала незалежною державою, як встала на шлях національного відродження, як почала стверджуватися серед інших країн. Але чомусь сьогодні, коли, здавалося б, ніяких перешкод для розвитку нашої культури немає, українці почали «себе у собі забувати». Як наслідок неусвідомлення себе як нації — не тільки гальмування діяльності в нашій країні, але й не дуже високий рівень авторитету України на міжнародній політичній арені.
Самостійна держава не може обмежити себе Основним Законом та символікою. Цього не досить. Державність має бути усвідомлена народом. Показником державності є й мова. Спитаймо дитину: «Хто такі французи або поляки?» Вона без жодного сумніву відповість, що це люди, які розмовляють французькою або польською мовою. Для дитини, як і для більшості дорослих, саме мова є показником національної приналежності, саме спільна для певної групи людей мова робить цих людей нацією. І в цьому є сенс. Іван Огієнко переконливо довів, що в мові конденсується духовна енергія народу. Мова відображає психологію народу, рівень його культурного розвитку.
…Мова — це душа народу,
Народ без мови не народ, —
Писав Володимир Сосюра.
Внаслідок русифікації, котра тривала в нашій країні кілька століть, українська мова поступилася перед російською. Але ж ми — українці, мова наша — українська. Вона живе в піснях, переказах, легендах, у ніжній маминій пісні та суворому батьківському слові. Якщо ми відцураємось рідної мови, то тим самим відвернемось від минулого нашої країни, а отже, від наших дідусів і бабусь — втратимо «корінь і основу», обчухраємо «себе дотла».
Мова, культура, мистецтво, освіта сприяють розвитку національної свідомості, формуванню нації. Саме самосвідомість нації визначає силу і авторитет держави.
Занепад мови свідчить про духовне зубожіння і моральну деградацію народу. Мова — це головна ознака нації. Коли мова йде в небуття, зникає нація, бо без мови рідної «народу нашого немає.