Твір-опис Софії Київської за акварелю Миколи Сажина в публіцистичному стилі (Дуже-дуже треба, будь ласка!) а) зазначте, що вона собою являє (статую, стелу, обеліск, споруду, комплекс, музей тощо), коли побудований, з якою метою; б) скажіть, з якого матеріалу побудовано споруду, яка за розміром, де знаходиться і як вписується в місцевість; Описуючи пам'ятку, пам'ятайте, що у творі можуть бути елементи розповіді, які даватимуть лише додаткові відомості. Фасад — зовнішній, лицьовий бік будівлі, що звичайно виходить на вулицю. Портал — архітектурно оформлений вхід до монументального будинку. Фронтон — верхня частина фасаду будинку, портика, колонади, що являє собою трикутну площину, обмежену з боків двосхилим дахом, обрамлену біля основи карнизом. Баня — опуклий дах, що має форму півкулі; купол. Вежа — вузька споруда, що заввишки значно більша, ніж завширшки; будується окремо або як складова частина фортеці, палацу та ін. Пілястр — плоский, схожий на колону виступ на поверхні стіни чи стовпа.

- Привіт, Сергійко                                                                                                        - Привіт, Іване                                                                                                             - Як справи                                                                                                                - Добре                            
- Сьогодні гуляти підеж                                                                                              - Ні сьогодні не можу                                                                                                  - А завтра                                                                                                           - Якраз зможу                        .                                                                                  - Добре до зустрічі                                                                                                 - До зустрічі

Осінь була суха, небо зоряне. Ледве блищала здалека тоненькою смужкою річка, темнів гай. Сонце тільки зійшло. Садок був уже пожовклий. Нога м’яко ступала по опалому листю, шелестячи сухим шелестом. Повітря було напоєне пахощами від того листя. І ці пахощі, і трохи холодне повітря, і червоне ще сонце бадьорили.У невеличкому круглому гайку було так само, як і в садку: жовто і напівмертво. Видно було, що за кілька часу й цього не буде, сніг укриє все, і все буде мертве. Та дарма! Зараз звідусіль віяло свіжістю, бадьорістю, силою. Це мертве віщувало незабаром живе.Те живе, що має прийти, що неодмінно мусить прийти, чулося в усьому: і в цьому свіжому повітрі, і в тому вічноосяйному сонці, і навіть у цьому жовтому листі, що, зогнивши, мусило дати початок новому буйному життю. Ні-ні, це була не смерть, а відпочинок — відпочинок здоровий, свіжий