СДЕЛАТЬ ТЕСТЫ Вправа 4. Тестові завдання 1.Вставне слово є в реченні А Чужі недоліки видно краще. Б Із пагорба видно чудові сільські краєвиди. В Сьогодні видно не наш день. Г Сьогодні видно вашу роботу. 2. Вставного слова НЕМА в реченні А Очевидно ми прийшли занадто швидко. Б Очевидно – вставне слово. В Було очевидно кого відберуть у десятку кращих спортсменів року. Г Очевидно й неймовірно – однорідні члени речення. 3.НЕМАЄ вставленої конструкції в реченні (розділові знаки опущено) А Коні були завжди тільки кіньми натомість люди як відомо стають усім на світі. Б І коли наші руки зустрічаються вічна історія із цими руками Клавдія Петрівна втрачає свідомість. В У травні каштани як я люблю цю пору вибухають білими салютами. Г Вузенький хідник витканий зі смужок різнокольорового ганчір'я хтось розкинув його сушитися уздовж парканчика теж був раритетним. 4.Правильно поставлено розділові знаки в реченні А Кожен має посадити в житті, принаймні, одне дерево. Б Товариш, видно: не зрозумів жарту. В Горе, кажуть, за горе чіпляється. Г Моє серце мабуть болітиме, як не стрінемось ми в житті. 5.Пунктуаційну помилку допущено в реченні А Кажуть, карлики так дрібніють, що непомітно можуть залізти в душу. Б А мої друзяки, чесно кажучи, не з хороброго десятка. В Народу були зав'язані очі, а він, проте, повертав обличчя туди де рокотали грізні струни Тараса Шевченка. Г Мар'яна невдоволено хитнула головою, проте, взяла зі столу сорочку. 6.НІКОЛИ не буває вставним слово А уявіть Б принаймні В можливо Г без сумніву 7.Звертанням ускладнено речення (розділові знаки опущено) А Гетьте думи ви хмари осінні! Б Ви знаєте як сплять старі гаї? В Чому уста твої німі? Г Ти не дивись що буде там чи забуття чи зрада… 8.Поширеним звертанням ускладнено речення (розділові знаки опущено) А Ой не крийся природо не крийся що ти в лузі за літом у тузі. Б Тебе я земле всю сходив до краю. В Нікому солодкі мої не дано пізнати до кінця істину. Г Нехай гнеться лоза а ти дубе кріпись. 9. Двома звертаннями ускладнено речення (розділові знаки опущено) А Я люблю тебе поле твої пахощі й цвіт. Б Рідна мати моя ти ночей не доспала і водила мене у поля край села. В Через тумани лихі через великеє горе ти світиш мені моя зоре. Г Припливайте до колиски лебеді як мрії опустіться тихі зорі синові під вії. 10. Правильно поставлено розділові знаки в реченні А О, Борисфене, батьку наш і друже, біля твоїх родючих берегів ти нас з'єднав в часи прадавніх зрушень. Б О панно Інно, панно Інно, любові усміх квітне раз – ще й тлінно. В Дозволь мені великий господине, розважити книжками смуток твій. Г Ех доле моя, не лякай мене!

ответ: Жила-була літера П. Вона виділялася серед інших літер Алфавіту. Літера П була дуже гарною. У неї було дві ніжки та пряма, горизонтальна спинка. Літера П добре співала, танцювала, стрибала. Вважалося, що вона найчарівніша, найпроникливіша, найсвятковіша літера.

Але найбільше буква П любила подорожувати.

Вона бачила піраміди, милувалася узбережжям. Вона подорожувала пароплавом і поїздом. Якось доля закинула літеру П у таку далечінь, де вона раніше не бувала.

То була дуже тепла територія. На ній росли папороті та плющі. Там, не таючись, ходили павіани, сміливо літали папуги.

І ось одного разу буква П побачила приголомшливу птицю. Спочатку вона здалася їй чарівною. Вона ходила з високо піднятою головою, ступала велично, царственно. Літера П дивилася на неї із захопленням.

Але раптом прекрасний птах виріс прямо на очах. Вона стала величезною. Її хвіст став схожим на гігантське віяло. Буква П злякалася, вона вирішила, що чарівний птах розлютився на щось, і їй, букві П, зараз невтішитися. І тоді Алфавіт позбудеться найрозумнішої літери на світі.

Але прекрасний птах і не думав нікого ображати. Вона просто підняла своє чарівне пір'я за звичкою, а також через чудову погоду.

— Який гарний птах – павич ів маленький жучок-повзучок, що зупинився неподалік літери П.

- Павич! — вигукнула літера П. — Як же я не здогадалася, що це саме він.

І вона почала пурхати. Адже вона була найбільшою літерою Алфавіту. Павич з усмішкою глянув на неї, кивнув, як старій знайомій, і пішов далі.

А буква П довго дивилася йому вслід, милуючись прекрасним віялом.

Надвечір вона поспішила додому, до Алфавіту.

— Швидше, скоріше додому! Треба розповісти іншим літерам Алфавіту про павич, про найкрасивішого у світі птаха!

ответ:Жила-была буква П. Она выделялась среди других букв Алфавита. Буква П была очень красивой. У неё было две ножки и прямая, горизонтальная спинка. Буква П хорошо пела, плясала, прыгала. Считалось, что она самая прелестная, самая проницательная, самая праздничная буква.

Но больше всего буква П любила путешествовать.

Она видела пирамиды, любовалась побережьями. Она путешествовала на пароходе и на поезде. Как-то раз судьба забросила букву П в такую даль, где она раньше не бывала.

Это была очень теплая территория. На ней росли папоротники и плющи. Там, не таясь, прогуливались павианы, смело летали попугаи.

И вот однажды буква П увидела потрясающую птицу. Поначалу она показалась ей прелестной. Она ходила с высоко поднятой головой, ступала величаво, царственно. Буква П смотрела на неё с восторгом.

Но вдруг прекрасная птица выросла прямо на глазах. Она стала огромной. Её хвост стал похож на гигантский веер. Буква П испугалась, она решила, что прелестная птица разозлилась на что-то, и ей, букве П, сейчас несдобровать. И тогда Алфавит лишится самой понимающей буквы на свете.

Но прекрасная птица и не думала никого обижать. Она просто подняла свои прелестные перья по привычке, а также по причине отличной погоды.

— Какая красивая птица – павлин маленький жучок-ползучок, остановившийся недалеко от буквы П.

— Павлин! — воскликнула буква П. – Как же я раньше не догадалась, что это именно он.

И она начала порхать. Ведь она была самой порхающей буквой Алфавита. Павлин с улыбкой посмотрел на неё, кивнул, как старой знакомой, и пошел дальше.

А буква П долго смотрела ему вслед, любуясь прекрасным веером.

К вечеру она заторопилась домой, в Алфавит.

— Скорее, скорее домой! Надо рассказать другим буквам Алфавита о павлине, о самой красивой в мире птице!

Объяснение: