Приднтпровський край, по новому працюе вин

Я хочу написати про моє товариша Бориса, якого знаю більше десяти років. Ми з ним ходили в одну групу дитячого садка, а тепер вчимося в одному класі.
     На перший погляд - звичайний підліток, але ж кожна людина по-своєму особливий. У мого друга світле волосся. Він носить коротку стрижку. Світло-сірі очі Бориса прикрашають високі широкі брови. Погляд його найчастіше серйозний, хоча всі говорять, що йому йде посмішка. У мого однокласника Бориса високий лоб, що свідчить про його розвинених інтелектуальних здібностях. Зростання трохи вище середнього.
     Коли я вперше побачив тата мого друг, я зрозумів, що Боря дуже схожий на батька. У нього спортивна статура, він завжди підтягнутий, тому що не перший рік займається спортом.
     У школу зазвичай Борис одягає строгий одяг. А за межами школи він віддає перевагу джинсам і спортивний стиль.

Лісова пустунка
Якось влітку ми з татом пішли у ліс по гриби. Довго ми ходили лісом і раптом я почув стрекіт - спочатку з одного боку, а потім з іншого. "Хто це стрекоче?" - спитав я у тата. "Хось жартує над нами!". Тато посміхнувся і сказав: "Це руда пустунка-білочка. Ось вона, дивись!". І тут я побачив білку, яка сиділа на гілці сосни і стрекотала. Ми пригостили лісову пустунку горішками, поклавши їх на землю. Білочка хутко перетаскала горіхи у свою домівку, а потім підійшла до нас, щось прострекотала і побігла геть. Мабуть, так вона подякувала нам.