Фольклор украинского народа является очень ценным сокровищем. Он формировался на протяжении многих веков и объединяет времена Киевской Руси с настоящим. Преодолевая различные препятствия на своем пути фольклор видоизменялся и приобретал разных жанровых воплощений. Окунувшись в историю мы можем найти знаменитые думы, которые превозносили победителей; наставления, что не потеряли актуальности до сегодня; легенды, баллады, сказки и многое другое.
Фольклор воплощает большую ценность еще потому, что лучшие произведения великих поэтов взятые из казны творчества народа, неизмеримо глубокой, разнообразной, чистой и мудрой. На основе фольклорных произведений на украинских землях формировались и разрастались театры, песенные произведения и даже художественное искусство.
Свое отношение к фольклору в своих размышлениях воплотил великий философ Григорий Сковорода, во время учебы он советовал ученикам обязательно изучать устное народное творчество, которое наиболее полно хранит сокровища народной мудрости. Он подчеркивал, что человек имеет право на уважение, что не забывает своего славного происхождения и может почерпнуть для себя все разнообразие мнений народного искусства, зрошеного кровью и слезами украинского народа.
Я считаю, что человек знающий свою историю и фольклор заслуживает называться настоящим патриотом. И что самое большое богатство находится не в самом устном народном творчестве, а в том что это творчество тронула в сердце.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Знайдіть рядок з лексичною помилкою(тавтологієюЛюди відслідковували дома, почали відновлювати господарства. Учні поспішають до школи, бо зорієнтуватись не можна. Мороз в зимку мгмалює на вікні малюнки.
В українській мові розрізняють два види чергувань: позиційне (фонетичне) й історичне (фонетично не зумовлене).
1. Позиційне —це чергування, яке відбувається залежно від позиції звука в слові і зумовлюється фонетичними законами сучасної мови. Наприклад: лити —ли [е] ла; ле [и] ла. Тут звукове чергування: и — и [е] — е [и].
2. Історичне — це чергування, успадковане із спільнослов'янської та давньоруської мов.
Інші виникли в період формування фонетичної системи Української мови. Більшість чергувань голосних належить до історичних:
а) чергування о — а: могти — помагати, горіти — згарище, схопити — хапати;
б) чергування е — і: плести — заплітати, летіти — літати, мести — замітати;
в) чергування о — е — и з нулем звука: беру — брати, день —дня, ставок — ставка, дзвінок — дзвінка;
г) чергування і — а: сідати — садити;
д) чергування и — і: бити — бій, бий — бійка;
е) чергування о, е — і: столи — стіл, семи — сім, печі — піч.
Примітка. У коренях дієслів звук о чергується із звуком е, якщо маємо наступний наголошений суфікс -а-; -я- {котити — катати, скочити — скакати). Але деякі слова цьому правилу не підлягають: вимовити — вимовляти, простити — прощати.
ЧЕРГУВАННЯ О, Е З І
Це чергування є специфічним для української мови. Фонеми о, е виступають найчастіше у відкритих складах, фонема і —в закритих. Наприклад:
1. У різних формах того самого слова: семи —сім, осені — осінь, гори — гір, мого — мій, радість — радості — радістю, ніч — ночі — ніччю, піч — печі — піччю, Канів — Канева, Харків — Харкова, Чернігів — Чернігова.
2. У словах одного кореня або спільної основи: воля — вільний, будова —будівельник, робота — робітник, нога — підніжжя.
3. При зміні початкового звука о на і з'являється протетичний приголосний звук в: овес — вівса, око — вічко.
Примітка. У словах із звукосполученнями: -оро-, -оло-, -ере-, -еле- о, е в закритих складах не переходить в і.
Наприклад: подорож, мороз, сторож, очерет, шелест, прибережний, перед, через, посередній та ін.
ЧЕРГУВАННЯ О, Е З НУЛЕМ ЗВУКА
При заміні слова голосні о, е в суфіксах випадають. Наприклад: садок — садка, день — дня, орел — орла, сон — сну.