Складіть невелику розповідь про дружбу. Використайте фразеологізми: водою не розлити, споріднена душа, два чоботи пара, на короткій нозі (приятельські стосунки) тощо.

У кожної людини на землі є споріднина душа . Це людина яка розуміє тебе спів слова і зможе до тобі у будь яку хвилину - це твій друг . Ми із друг саме такі . Куди б ми не збиралися ми завжди разом у кожній ситуації намагаємось і допомагати і підтримувати одне одного . Наша вчителька іноді сміючись із нас двох каже "от уже два чоботи пара " . Я ніколи не сумніваюся у своєму другові адже упевнений , що вибрав вірного друга !

Объяснение:

Надіюсь до

Діти завжди народжуються для того, щоб продовжувався людський рід на Землі. Діти всіх континентів  хочуть жити у світі без воєн і горя. Вони прагнуть дуже простих речей - гратися на зелених галявинах і вчитися у світлих і просторих школах, дружити і сміятися, жити у щасливих сім'ях і бути під захистом дорослих. Тільки так буває не скрізь і не завжди. Тінь війни покриває землю, тінь голоду, страху, руйнування. Коли починається війна кінчається дитинство. Діти і війна несумісні речі, про це повинні пам'ятати великі і відповідальні дорослі, в чиїх руках долі світу.

 

Життєвий успіх. Як я його розумію

Твір розміщено в шкільні твори на вільну тему від Tvir в Пятница 19 ноября

Над тим, що таке життєвий успіх, ламали голову багато поколінь. Але до єдиного розуміння цього питання так і не прийшли.  Адже скільки людей, стільки й думок. І всі вони різні. Це залежить від виховання, від рівня знань, навіть від особистих якостей людини.  Для одних людей життєвий успіх полягає насамперед у матеріальному благополуччі. Для інших — зовсім в іншому. Їм далекі грошові проблеми. Вони захоплені своєю роботою й знаходять щиросердечний спокій у зовсім інших цінностях. І це теж свого роду «життєвий успіх». На мій погляд, він укладений у сукупності моральної задоволеності, щиросердечного спокою й матеріального благополуччя. Тільки при сукупності цих благ людина може почувати себе щасливим і тоді його голова звільняється від повсякденних турбот, йому не доводиться думати про «хліб насущному»