Склади опис одного з планом. план. 1. назва плоду. 2 .який плід на вигляд( форма, колір, розмір)? 3. який плід на смак? 4. чи містить корисні речовини?

яблуко

буває різних кольорів : жовтий , червоний і зелений.

Дятел-птах досить великого розміру; один із найвідоміших представників родини дятлових. населяє найрізноманітніші лісові ландшафти палеарктики від канарських островів і північно-західної африки на заході до камчатки і японських островів на сході, причому майже скрізь є звичайним, численним видом. нерідко селиться в межах населених пунктів  — у старих садах, парках, на кладовищах. як правило, веде осілий спосіб життя і лише на північній межі ареалу в несприятливі роки здійснює масові кочівлі-інвазії в сусідні регіони.

дятел відіграє важливу роль в екосистемах лісу, забезпечуючи дуплами дрібних птахів, таких як синиці і мухоловки[1]. крім того, він у великій кількості поїдає лісових шкідників: попелиць, гусінь метеликів і комах, які живляться деревиною  — вусачів, златок, короїдів, мурах тощо[2]. якщо навесні та влітку основу раціону тваринні корми, то восени і взимку птах переходить на рослинну їжу. у хвойних лісах його основним кормом є насіння сосни, ялини і модрини. для довбання шишок використовується «кузня»  — розгалуження гілок, щілина в корі або отвір, зроблений дятлом, у який вставляється шишка. у південних листяних лісах дятли споживають горіхи та плоди кісточкових дерев.

сезон розмноження триває з кінця березня по червень. будівництву гнізда передує галаслива, демонстративна поведінка птахів, криками, стукотом і шлюбними іграми. у кладці зазвичай 5—7 блискучих білих яєць. висиджують по черзі обидва птахи, близько двох тижнів. пташенят спочатку не чутно, але ближче до вильоту вони стають галасливими і висовуються з гнізда. виліт молодих відбувається, як правило, у червні, у віці близько 3 тижнів.

Україна - це наш спільний дім. україна - приємний, ласкавий і такий ій ґанок, на якому збирається вся родина-народ, щоб один одному чи отримати схвалення. україна - це наш дім, наша душа і наше серце.  по-перше, всі ми український народ, який має спільну історію, спільні проблеми й спільне майбутнє. ми ніколи, хоч які б не були невзгоди, не забудемо нашу спільну неньку батьківщину. звичайно, знайдуться ті, хто буде взагалі кричати, що ми не україна, а окраїна, що взагалі не люд, але не треба звертати увагу на тих, хто просто заздрить нашому братьскому духу й любові до країни. як казала леся українка:         є часом сліпну від краси.         спинюсь, не тямлю, що воно за диво, -          оці степи, це небо, ці ліси,         усе так гарно, чисто, незрадливо,         усе як є - дорога, явори,         усе моє, все зветься україна.         така краса, висока і нетлінна,         що хоч спинись і з богом і дійсно, це так! це дійсно так! адже де ще такі лани, де ще такі гори, ліси і степи? все це поєднанно в одну картину, що міститься в україні. і кожний українець може з упевненістю казати, що батьківщина - це його домівка. саме тому, по-друге, через цю ниточку, яка дуже міцна й не порветься з часами, треба величати україну спільною домівкою. отже, попри те, що вороги намагаються нас розділити, знищити в нас зірнівки любові, у нас ніколи не зломиться дух патротизму, дух у віру кожного з нас і у те, що україна - наш спільний дім.