Провідміняти числівник двадцять сьомого будь ласка!

Україна- вільна, незалежна, мальовнича країна.бути її частинкою- гордість. але що означає любити свою країну? це означає шанувати її історію, відстоювати її честь та поважати народ.на мою думку, не можна бути справжнім українцем, не знаючи мови. кожен свідомий громадянин повиннен добре знати державну мову та володіти нею.звичайно, не обо*язково завжди спілкуватися нею у наш час, але знати її- потрібно.тим паче, українська мова дуже милозвучна и приємна. нею спілкуватися одне задоволення. тож давайте вивчати рідну мову , плекати, берегти і розмовляти нею!

Утворі оксани іваненко "друкар книжок небачених" йдеться про життя івана федорова, друкаря "книжок перед тим небачених", як було потім написано на його могильній плиті.  диякон іван федоров почув від максима грека - старця, що жив у монастирі, фразу: "книги — це ріки, що напувають всесвіт". максим грек розповів івану про свою молодість, навчання в італії і знайомство з видатним друкарем. іван федоров вирішив присвятити своє життя друкуванню книжок. друкарство - складна справа, і іван федоров багато працював. він очолював "печатний дім", відкритий царем. у 1564 році федоров представляє царю "апостол" - першу друковану книгу. у часи опричини федоров з помічником і сином втікає до литви. там вони починають друкувати книги, наприклад, там вийшло "учительне євангеліє". потім федоров вирішує продовжувати справу свого життя у львові. іван федоров - у львові його звали москвитін - з сином стають першими друкарями у місті. в 1574 році виходить перший друкований буквар для дітей. князь костянтин острозький запрошує друкаря до себе. федоров приймає пропозицію. незабаром друкує повний текст біблії. потім федоров повертається до львова і знов працює там. він хворіє і втрачає майно. 5 грудня 1583 року  іван федоров помирає у злиднях. його поховали у львові написали і на могильній плиті: "воскресіння із мертвих чекаю. друкар книг, перед тим небачених. іван федорович, друкар москвитін…"