Провідміняти кількісні числівники 614

кожен ,мабуть, знає, яким воно є гуляти на дворі у літній порі.і кожен точно знає, яким воно є бачити , як насувається гроза.звісно у цьому нема нічого доброго, коли діти бачучи грозу ,не йдуть додому доти,доки не почне лити як з відра.перед грозою завжди світ стає якийсь наче тихий , приглушений.але ця непорушна тиша згодом припиняється,бо гроза всеж-таки рано чи пізно починяє   тиша перед шумом триває не   5-10 хвилин, цілу вічність.

тож на мою думку, час перед грозою завжди був цікавим та прекрасним, і якщо ви ще ніколи не застали такого часу,то обов"язково попробуйте!

я давно мріяв про собаку. у мого друга павліка була собака-вівчарка дік, у однокласника міші був дог по кличці тедді. навіть у сусідської дівчинки маші була болонка ляля.одного разу я дуже рано. у моїй кімнаті хто-то посвистував і скиглив. я відкрив очі й побачив в кутку кімнати, на підстилці, справжнього живого цуценя коллі. я не повірив своїм очам. але тут відкрилася двері, і в кімнату зайшли тато з мамою. вони сказали, що це подарунок до дня народження.я дуже зрадів, схопився з ліжка і схопив цуценя на руки. щеня мені дуже сподобався: рыженький, толстенький, незграбний, з довгою витягнутої мордочкою. я давно придумав кличку свого цуценяті і тому відразу назвав його джим. папа тут же смішно і важливо сказав: «дай, джим, на щастя лапу мені». я поставив цуценя на підлогу. а він раптом зробив калюжу. мама спохмурніла. але я швидко побіг за ганчіркою і сказав, що буду доглядати за собакою сам.вдень до мене прийшли в гості маша і павлік з мішею. я з гордістю показував їм свого джима.я ніколи не забуду цього дня. день, коли моя мрія здійснилася.