Укр мова сделать в художниму стыли Перш ніж приступити до роботи за звичайною швацькою машиною, слід добре вивчити її конструкцію, зокрема окремих вузлів, послідовність роботи, а вже потім продовжити навчання. Читаючи інструкцію, зверніть увагу на розділ "Призначення машини", де чітко виписано всі її можливі функції, це знадобиться в практичному застосуванні. Починати навчання краще на "Чайці" — звичайній, без електричного приводу швацькій машині. Не треба поспішати — краще спробувати для вироблення навичок попрацювати на холостому ходу з піднятою лапкою. Найперше слід оглянути робоче місце перед голкою, щоб там не було сторонніх предметів, далі слід переконатися, що голка на місці та встановлена так, як передбачено інструкцією. Для початку роботи маховик слід повернути до себе і з до або ручного обладнання, або педальної панелі стежити, щоб маховик весь час рухався в заданому режимі, інакше відбудеться заплутування ниток у човниковому пристрої. Перш ніж почати шити, необхідно ввести голку в матеріал, притримуючи кінці ниток (верхньої і нижньої), потім плавно опустити лапку для притискання і зробити 2-3 повороти маховиком. Слід уважно дотримуватися вказівок, яким чином заправляються верхня нитка (котушка) і нижня нитка (човник), інакше машинка шити не буде. Коли вже лапка опущена і почалося шиття, то однією або двома руками притримуйте тканину, аби вона рівно заходила під стіжок. Треба бути уважним і не поспішати, бо якщо близько тримати руку від лапки, палець ненароком може потрапити під голку. При будь-якому порушенні роботи машини слід негайно звернутися до інструкції, де описано не тільки правила роботи, а й можливі поломки, та як їх усунути. Добре, якщо поруч буде добрий і мудрий наставник, тоді ви швидко опануєте навички шиття.

Спілкування — справа непроста. Треба навчитися так спілкуватись, щоб люди, які знаходяться поруч із тобою, відчували необхідність Твоєї присутності.
І я, і мої ровесники мало коли замислюються над тим, чому з деякими людьми нам приємно спілкуватись, а з деякими ні. Одні люди мають силу притяжіння, інші ні. А все це залежить від внутрішнього світу людини, її думок, її почуттів. Одні людські починання нас приваблюють, ми вважаємо їх корисними і благородними, намагаємося підтримати. І навіть слово краса розуміється по-іншому, бо не звертаєш уваги на зовнішність і на одяг, бачиш людину в іншому світлі, в якомусь внутрішньому горінні, і мимохіть проймаєшся симпатією і вдячністю, що такі люди існують.
А людські вчинки... Як багато значать вони для оточуючих. Якщо б у людей була змога оцінювати власну поведінку, бачити себе стороннім оком — свою позу, рухи, чути свої слова та інтонації — це могло б бути величезним досягненням нашого життя. Бо людина, яка здійснює неетичний вчинок, стає в цей час потворною, а цього не хочеться нікому. Шкода, що на наших вулицях немає дзеркал для того, щоб люди могли дивитися на себе, могли бачити, коли вони привабливі, а коли ні.
Усе це і є культурою поведінки, обумовленою не лише мораллю суспільства, а й мораллю кожного окремого представника. Навіть за наявності правової рівності ніколи не буде рівності фізичної. Цілком виправдано, коли представники сильної статі поступаються місцем у транспорті людям, слабшим фізично: жінкам, дітям, людям похилого віку. І немає потреби нагадувати про це людям вихованим. На превеликий жаль, вихованих людей не так багато. Тому і доводиться нагадувати суспільству про повагу до матері, до жінки, до дитини. Так виникають різні календарні дати, затверджені ЮНЕСКО або урядом певної країни. А хіба так важко бути вихованим? Хіба не буває прикро від нагадування про ввічливість? Скажу прямо, буває і прикро, і соромно. Соромно за безкультур'я, яке панує навколо. Достатньо послухати, як ми говоримо, якими рухами та інтонацією супроводжуємо брутальні слова. Іноді здається, що від молоді вимагають неможливого. Я не погоджуюсь із цим, бо все можливо за наявності власного бажання бути культурною людиною