Спишіть речення. Розмежуйте означено-особові та узагальнено-особові. Чи є серед поданих речень неозначено-особові? Назвіть їх. 1. Дай, серце, волю нетерплячим крилам, затріпочи, розвійся і полинь (М.Рильський 2. Нещадні будьмо до найменших хиб..О.Підсуха). 3. Поклепаємо косу, та поїдемо на сінокіс на Десну, та накосимо сіна, та наловимо риби, та наваримо каші (О.Довженко). 4. Бур’ян знищиш – урожай підвищиш. 6. Скажеш – не вернеш, напишеш – не зітреш. 6. На те коня купують, щоб не спотикався (Народна творчість). 7. Посадили над козаком явір та калину(Т.Шевченко). 8. Учора ділянку зорали, засіяли добірним зерном (З газети)

1. Материна любов, ласка, її незабутні очі супроводжують нас усе життя.  Тож не даремно кожен із нас чується молодим і всесильним доти, поки жива  мати. 2. Ніколи не/було кращого побратимства для військової справи, як  побратимство Нечая з Богуном. 3. Людська недоля будила   не розпач в мені, а бажання кращої долі, яснішої. 4. І тоді стара хата  ставала незвичайною, бо стояла вся в прекрасному живому вінку, в центрі  пелюсткового багаття . 5. Неодмінна умова виготовлення фарб:  використовувати не свіжі квіти чи трави, а висушені. 6. Рибка  насправді не була неслухняною – вона просто була цікавою до всього і  зовсім не боязкою. 7. У нас не було ні правди, ні волі, у нас  відбирали віру. 8. Наше знайомство було незвичайне, і я його повік  не забуду. 9. Без сумніву можна, вважати: ні/хто з українських  письменників за останню половину віку не справив більшого впливу на  громадську думку в Україні, як Гончар. 10. Ніщо не гине навіки,  окрім марного. 11. Він не обіцяє спокою, він вимагає високого  ладу душі, він не дозволяє розмінювати життя на дрібниці, він не допускає  спрощень, він не вдовольняється частковостями, несуттєвістю, мізерними  окрайцями життя, бо ж людині потрібен цілий світ.