те сделать задание. Спишіть, назвіть безособові речення, визначте, чим виражений присудок. 1. Їм обом стало жаль молодого деревця (М.Коцюбинський 2. Дуже недобре діло брехати ! 3. У першому ряду було добре видно Петрові Брюховецького з гетьманською булавою (П.Куліш). 3. Доводилось вам їхати пізньої весни чи раннього літа по Україні? (Панас Мирний). 4. Спокійно стало в лісі. Спокійно і буденно (О.Кобилянська). 5. Пахне морем і озоном від притихлої землі (М.Рильський). 6. Світає. Край неба палає. 7. Не спалося, - а ніч, як море (Т.Шевченко).

Ми вчимо історію більшу частину свого життя. Спочатку школа й університет збагачують наші знання, згодом робимо це самостійно і в залежності від бажання. Але щоразу ми знову і знову повертаємося туди, в далеке минуле нашого народу. Колись Олександр Довженко сказав: «Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців». Це справді так. Історію потрібно вивчати, тому що це не тільки наше минуле. Це найбільша цінність, наша основа. Як можна дивитися в майбутнє, виховувати нове покоління без усвідомлення свого коріння  самого себе. Адже хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього. Кожна освічена людина розуміє, що без історії Україна втратить своє значення, свій статус на фоні інших держав. Ніхто із нас не зможе пояснити, чому українці так шанують свою Батьківщину. Наш народ існує тільки завдяки тому, що його впродовж багатьох століть вимолювали, захищали й обороняли. Наперекір усім обставинам нам дали можливість вільно жити, дихати свіжим повітрям і ходити по рідній, Богом даній землі. Я вважаю, що минуле – це своєрідний досвід, який ми переймаємо від батьків, дідів, наставників. Без інформації попередників так ніколи б і не дізналися традицій, звичаїв, культури, форм поведінки. Тож, сьогодні освітяни активно піклуються про вивчення історії України в школах та інших навчальних закладах. Головною метою яких є належне освоєння знань про історичні події, які важливі для кожного з нас. Адже це неодмінно до в розбудові сильної, вільної держави, з гордою назвою Украіни.