Твір на тему «історія народу - криниця мудрості»

                                                      моя улюблена пора року чому саме зима моя улюблена пора року? адже, до літніх канікул часу багато й взимку часто обдуває до кісток пронизливий вітер з мокрим снігом.  відповідь дуже проста. взимку можно кататися на ковзанах, ліпити сніговиків, з'їджати з   гірок на швидких лижах, обстрілювати друзів сніжками або будувати неприступні фортеці, звичайно ж із білого снігу. ще мені подобається розглядати чудні витвори морозу, який часто хапає дітлахів за ніс та щічки, спостерігати за пташками, які сидять на моїй калині або ж дзьобають зернята та крихти у моїй годівничці, яку я зробив сам.  звичайно, зима, а саме грудень, пахне новим роком та якимсь чарівним духом ось чому мені подобається чарівна пора року - морозна зима.

усю ніч ішов сніг.уранці, коли я вийшов з дому, зупинився мимоволі і оглянув двір.усі дерева були опушені снігом, і липи, тополі здавалися елементами фантастичного пейзажу.хтось давно посадив дві блакитні ялини - і вони виросли, їх ніхто не зрубав, якимось дивом вони уціліли.

знайомі алеї скверу, який веде до школи, засипав сніг, і вони були непролазні. але я наполегливо проклав шлях до школи сніговою цілиною. і раптом я зупинився. просто переді мною розгойдувався на гілці берізки поліетиленовий з-під води. в ньому було зроблено отвір, в який час від часу залітали синиці. на дні лежало насіння. мене здивувала годівниця. ще вчора її не було. годівниця була веселою. на одному з її боків було приклеєно саморобний малюнок з усміхненим обличчям. озирнувшись, я помітив таку саму годівницю і на горобині. її китиці, на яких лежав сніг, полум"яніли, а саму годівницю прикрашав малюнок: кумедна усміхнена мармиза. вітер розгойдував годівниці, і намальовані обличчя то зникали, то раптово з"являлися перед моїми очима.

"хтось потурбувався про птахів і про настрій перехожих",-подумав я.

цього дня у школі мені щастило. може, це через веселі годівниці, а може, ні