ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ 1.Складнопідрядним із підрядною частиною місця є речення А Ти борися за луг зелений, де колись виглядав свою милу. Б А на тому місці, де стояла тінь, іскрило сонце широкою плямою. В Біля осокорів, де він зустрів свою долю, загримів гарматний грім. Г А там, де березина витісняла сосну, все залите було бенгальським вогнем. Д Біля ставка, де ми прощалися, нам випало зустрітися після довгої розлуки. 2.Складнопідрядним із підрядною частиною місця є речення А Мені на сірому причалі, де стільки злизано слідів, такого море намовчало в своїй одвертості сліпій. Б Я їду туди, де мене чекає, вільний степ, тихі задумливі озера, пісні на чумацьких дорогах і сміх безтурботних селянок. В На старому забутому звалі, де одвічно сивів полин, в чистій радості, в білій печалі корабля, там вишні пливли. Г Чи, може, це ввижається мені той несказанний камертон природи, де зорі ясні і де тихі води? Д А крило моє травневе повертає до весни, де на третім полустанку прокидається жасмин. 3.Складне речення з підрядним обставинним часу утвориться, якщо частину коли випікають паску вписати замість крапок у реченні А Я дуже люблю день, … . Б Відчуття свята посилюється, … . В Завжди збираємося того вечора, … . Г Речення … неускладнене. Д Нагадай час, … . 4. Складнопідрядним із підрядною частиною часу є речення А Нас оточує воркування струмків, коли ми опиняємося в долинці. Б Які б то звуки розітнулись, коли б ви дивних струн торкнулись! В Добре, коли чоловік з характером, з переконанням і хмелем неспокою. Г Яке це щастя, коли стіл довгий і тісно за ним від рідні. Д Навіщо мені весна, коли твої очі — проліски? 5.Складнопідрядним із підрядною частиною часу є речення А Як сьогодні пам’ятаю той день в інституті, коли нам, новоспеченим учителям історії, давали призначення. Б У нас тільки в березні після хуртовини бувають оті несподівано дивовижні дні, коли природа якимсь одним пристрасно-чародійним завершенням поєднує небо й землю. В Благословенна будь та вічна мить, коли йому на думку спала така ідея. Г Осіннє сонце, що надвечір с

Однією з найвагоміших пам’яток історії культурного та духовного розвитку нашого народу в усі часи була та й залишається зараз Києво-Печерська лавра, споруди якої розташовані на території сучасного Києва.

Києво-Печерська лавра була заснована майже тисячу років тому. Сьогодні тисячі людей приїздять до цієї пам’ятки, щоб не тільки подивитися на цей витвір мистецтва, а й поклонитися справді святому місцю. Заснували святиню українського народу два православні монахи, які вирішили відмовитися спілкуватися із зовнішнім світом та вирили собі печери для того, щоб жити в них та молитися Богу. З часом до них стало приєднуватися все більше людей і згодом невеличкі печери перетворилися у монастир.

З протягом часу монастир ставав все могутнішим и обирав все більше значення у духовному житті нашого народу. Згодом мешканці монастирю почали будувати різноманітні господарчі та релігійні споруду вже зовні. Саме ці споруди згодом перетворилися у досить великий комплекс із багатьма храмами, який було оточено кам’яною стіною. І зараз Києво-Печерська лавра поділяється на дві частини – наземну частину монастиря і печери. Доречно додати, що лавра здобула назві саме від цих печер, бо вони стали основою усього монастирського комплексу. Цей монастир заробив назву лаври не миттєво, до цього він йшов не одно століття, а здобувши таку честь став одним із трьох наймогутніших монастирів того часу.

Печери були останнім притулком для тих, хто вирішив провести залишок свого життя в самотності, для тих, хто жив в них та помер у стародавні часи. Зараз у печерах Києво-Печерської лаври знаходиться найбільша у світі кількість похованих святих, їх налічується сто дев’ятнадцять. Тут можна побачити і останки легендарного Іллі Муромця, і людини, яка почала написання історії нашого народу – монаха на ім’я Нестор-літописець, і святого Агапія, який, за стародавньою легендою писав ікони, які зцілювали безнадійно хворих. Кажуть і зараз якщо підійти до однієї з цих ікон або до святих мощів і поцілувати їх, то всі хвороби назавжди залишать людину. В одній з легенд йде мова про те, що , тіла померлих пустельників клали в одне з сирих приміщень печер, а коли до них через багато часу приходили люди, то вони бачили, що тіла монахів зовсім не розклалися, а перетворилися на справжні мумії.

розміри печер, які було збудовано під монастирським комплексом, вражають своїми масштабами навіть наших сучасників. Не менш вражає і архітектура наземної частини лаври. У наш час у соборах Києво-Печерської лаври постійно поновлюються фрески, які в більшості релігійних споруд цього комплексу зроблені в стилі українського бароко. Для цього стилю найбільш характерні величність, блискучість і різнокольоровість фарб. Найвищою спорудою цього комплексу є височенна дзвонаря. Зараз вона не виглядає такою високою на фоні сучасних споруд, але для свого часу була однією з самих високих. Вона сягає приблизно триста метрів заввишки, і щоб піднятися до самої верхньої її частини, треба подолати понад чотириста сходинок. Києво-Печерська лавра є одним із найдорожчих архітектурних і духовних надбань українського народу, і тому, щоб не загубити його, треба берегти її, вносячи посильний особистий вклад у її відновлення та реставрацію.