У кожного з нас є батьківський поріг, розквітла калина під вікном рідної хати, рідна мова, околиця села чи міста із задавнілою пам’яткою, протоптана стежина до сусіда, лелечине гніздо на клуні, усміхнене віконце теплої домівки, незрадлива мамина усмішка зі сльозою на щоці, терпкий запах картопляного диму. Усі ці означення вкладаються в одне поняття: Берег Дитинства. Знати свій берег, любити його, не вивітрювати з пам'яті, пронести його через усе життя, невсипуще тягтися до нього, жити ним — що є святіше й дорожче?! Людина без берега дитинства стає забудькуватою, безпринципною, вона може легко зрадити свої і наші принципи, відректися від високих моральних рис (За В. Скуратівським — Знайдіть і ​випишіть однорідні члени і підкресліть їх синтаксичну роль, скориставшись поданою нижче таблицею.