Істоти (За В. Скляренко Прочитайте речення. Спишіть їх. Визначте, з якою метою в реченнях використано сполучники, підкресліть їх. 1. Страшні слова, коли вони мовчать, Коли вони зненацька при- чаїлись, Коли не знаєш, з чого їх почать, Бо всі слова були уже чиїмись (Л. Костенко). 2. Хотіла бя піснею стати У сюю хвилину ясну, Щоб вільно по світу літати, Щоб вітер розносив луну* (Леся Українка). 3. В юності так хочеться, щоб виповнилося тобі вісімнадцять і ти став по-справж- ньому дорослим (І. Цюпа). 4. Надзвичайно приємно було спускати де- рев'яне цебро в глибочезний колодязь, у якому відбивалися наші об- личчя (О. Грищенко). 5. У казково розкішних садах повсюдно пахтіли троянди, а уздовж доріжок вузенькими ариками струмувала трояндо- ва вода (С. Приходько).

айголовнішою ознакою мого трудового міста є його архітектура. У минулому столітті центр Харкова уособлював розкіш та індивідуальність, у тридцяті роки нашого століття — простоту і монументалізм пролетарської епохи. Але є у Харкова особливі ознаки місця, які уособлюють його самобутність: Держпром, "Дзеркальна течія", пам'ятник Кобзареві.

Особливо шанують харків'яни пам'ятник Тарасові Григоровичу Шевченку. Його встановлено в міському парку на вулиці Сумській. У минулі роки парк належав університету, він так і називався університетським садом, а тепер він має ім'я Великого Кобзаря.

Пам'ятник розміщенний так вдало, що його видно з кожної алеї. До того ж, шістнадцять фігур, які оточують постать Шевченка, розташовані по спіралі навколо центрального пілона. Вони краще простежуються з бокових алей.

Постать Шевченка видно здалеку, вона гігантських розмірів, близько шести метрів, тому Перехожі мають змогу вдивитися в обличчя видатного поета. Скульптор так вдало передав риси його зовнішності, що, здасться, можна уявити його вдачу: сміливість, допитливість, рішучість. Від усієї постаті віє бунтарством і непримиренністю.

Усі шістнадцять фігур, розташовані навколо трикутного гранітного пілона, здаються удвічі меншими за Кобзаря, проте теж добре простежуються. Особливо мене вражає жінка з немовлям на руках — Катерина. Оскільки цей пам'ятник я знаю з дитинства, то не уявляю Катерину іншою. Навіть читаючи твір, я бачу її саме такою, як на пам'ятнику. А далі, герої Шевченкових творів — гайдамаки, навіть повержені (одна постать лежача), вони дужі і вражаючі, бо вони — борці за волю, і козак-запорожець, і миколаївський рекрут, і селяни показані закутими, але нескореними.

Объяснение: