Будова до слова складає

Ярославна, неквапом ступаючи з каменя на камінь, пішла

вздовж течії донизу і, не дійшовши до містка зупинилась.

Комдив ліг спати не роздягнувшись.

Не поспішаючи кудись ховаються  останні шуми й гуки довгої літньої днини.

Жита  зашамотіли, підіймаючи догори свої похилені колоски

З дідівського кухля, ковтнувши води, в далеке  дитинство злітаю думками.

Затремтіло зразу сонне  повітря, і зграї срібних звуків не заплутавшись, полетіли яром  далеко в степ.

Матроси ще довго розмовляли, згадуючи  рідні степи, рідні річки, а журавлик почувши, що  нічого лихого йому не зроблять, заснув.

Щось крикнув до  неї Давид, сам не почувши свого голосу, і ще вдарив по конях. І  вже не оглядався, не чув, не бачив нічого.