Прочитайте речення, визначте в них росіянізми. Яким українським словам вони відповідають? Прислухаймось, по ігаймо уважно, і серце наше вжахнеться від того, як наші «Стьопи» (а не Степани), Колі (а не Миколи), «Пєті» (а не Петрусі), «Вані» (а не Івани) розмовляють, коли йдуть «пєшком» на «остановку», сідають на «двойку», «шістьорку», «сімьорку», виходять на «слідуючій» або на «послідній» «остоновці», йдуть на базар, продають «клубніку» по чотири рублі «восємдесят». Виторгувавши гроші, вони йдуть «по магазинам», дістають із «кармана кошільок» і купують для своїх дружин «кольца», «цепочки», «лімони», «сосиски», для дітей «конфєти» і «жвачки», а для себе «сігарети», «сільодку», «отвйортку», «носки» та ще цілу «кучу» речей.А якою мовокю спілкуються хлопці, дівчата, діти? «Прівєт", «кароче», «конешно», «ладно», «резко», «успокойся», «несчитається», «воопще». Невже все це в суміші з «бліном» створює сучасну українську «солов'іну» мову?​

кожній людині для життя потрібні певні ресурси. найпростіші з них – це їжа, одяг, житло. у сучасному світі з’являється все більше речей, які людина прагне мати заради комфорту та можливостей. але для того, щоб все це взагалі було, людина має трудитися, прикладати зусилля, використовувати свої знання та таланти. навіть первісні люди мільйони років тому мали щось робити, аби щось мати. спочатку вони ходили, шукали, збирали та зберігали продукти, потім займалися мисливством, риболовлею, згодом стали застосовувати знаряддя праці, вивчали навколишній світ. це зрештою поступово призвело до того науково-технічного прогресу людства, який ми спостерігаємо зараз. і все завдяки праці людей.

праця завжди годувала людину. щедра земля дарувала врожай хліборобові, майстерність та вправність приводила покупців на товари ремісника, сила та сміливість видобувачів підкоряла багаті на корисні копалини надра землі, розум та кмітливість вчених приводила до нових відкриттів та винаходів, якими тепер користується все людство.

людина, яка вміє та любить працювати, в усі часи користувалася повагою інших. той, хто вміє щось робити, тем більше добре, завжди прогодує і себе, і родину, вважалося у народі. нажаль, крім тих, хто готовий чесно працювати, серед нас завжди знаходяться ті, хто сам нічого робити не хоче, а от привласнити плоди чужої праці – залюбки. зараз взагалі в умах людей закріплюється думка, що заробляє гроші не той, хто працює, а той, хто краде. нажаль, сучасна ситуація в нашій країні дійсно така, що далеко не завжди сумлінно працююча людина може заробити собі на гідне життя.

роздумуючи про значення праці в житті людини, я не можу не погодитися з такою простою та розумною думкою, як та, що висловив колись видатний український філософ григорій сковорода. я маю на увазі «споріднену працю». сутність її в наступному: кожна людина вміє робити щось, до чого в неї є природний хист та покликання, тому така праця приносить людині не лише винагороду матеріальну, а й справжнє задоволення. та люди часто змушені обирати між власною «спорідненою працею» та професією, яка вважається престижною та добре оплачуваною. і тоді праця стає для людини тягарем, повинністю. мабуть, саме через це стільки людей у світі не полюбляють працювати.