Переписати, розставляючи пропущені розділові знаки. Уточнючі члени речення підкреслити. 1. В минуле назад повороту нема! (А.Малишко.) 2. А там над озерцем простеньке небо з ситцю неговіркий спориш полин і осока. (Б.Олійник.) 3. А віддалеки з села дівоча пісня долітає. (М.Рильський.) 4. В янтаревому тоні вечірніх полів по стерні в малиновому присмерку в тихій зеленій долині ходить рідна мелодія з юності знана мені. (А.Малишко.) 5. У Варшаві на костьолі Анни в нішах вікон – гнізда голубів. (Л.Дмитерко.) 6. Восени перед відлітом у вирій тривожиться й табунами збирається птаство. (М.Стельмах.) 7. Там на заході ще ніч а на сході уже небо червоніє від проміння блиску сонця золотого. (Олександр Олесь.)

"Intermezzo" Михайла Коцюбинського

"Мої дні течуть тепер серед степу, серед долини, налитої зеленим хлібом. Безконечні стежки, скриті, інтимні, наче для самих близьких, водять мене по нивах, а ниви котять та й котять зелені хвилі і хлюпають ними аж в краї неба. Я тепер маю окремий світ, він наче перлова скойка: стулились краями дві половини - одна зелена, друга блакитна - й замкнули у собі сонце, немов перлину. А я там ходжу і шукаю спокою. Йду. Невідступно за мною летить хмарка дрібненьких мушок. Можу подумать, що я планета, яка посувається разом із сателітами. Бачу, як синє небо надвоє розтяли чорні дихаючі крила ворони. І від того - синіше небо; чорніші крила. 
     На небі сонце - серед нив я. Більше нікого. Йду. Гладжу рукою соболину шерсть ячменів, шовк колосистої хвилі. Вітер набива мені вуха шматками згуків, покошланим шумом. Такий він гарячий, такий нетерплячий, що аж киплять від нього срібноволосі вівса. Йду далі - киплять. Тихо пливе блакитними річками льон. Так тихо, спокійно в зелених берегах, що хочеться сісти на човен й по А там ячмінь хилиться й тче... тче з тонких вусів зелений серпанок."