Вправа 2. Прочитайте. Випишіть дієслова. Визначте іб (дійсний, наказовий, умовний), час, особу. Розширюється Всесвіт — аксіома. Мандрують і земні материки. Промацують радаром астрономи космічний вир на світлові роки. Братів по розуму Земля шукає вперто, летять сигнали в чорну глибину. Мій лист до тебе в білому конверті уже не дожену, не поверну. 2. Зажурилась в саду горобина, краплі-ягоди сніг попекли. Не сумуй: навесні журавлиний знов повернеться вірний твій клин. 3. Учителі, наставники, пророки, хай світяться над вами небеса! (В. Гужва 4. І що б не сталось, ти завжди зі мною (Н. Нікуліна).​

Кожен народ має свої звичаї, що вироблялися протягом багатьох століть і освячені віками. Але звичаї не відокремлене явище в житті народу, а втілені в рухи і дію світовідчуття та взаємини між окремими людьми, які у свою чергу впливають на духовну культуру нації. Звичаї - це ті неписані закони, якими керуються в найменших щоденних і найбільших всенаціональних справах. Звичаї і мова - ось ті найміцніші елементи, що об'єднують окремих людей в один народ, в одну націю. В усіх народів світу існує повір'я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Наш великий поет Тарас Шевченко, звертаючись до України як до матері, що вічно страждає, питається: Чи ти рано до схід-сонця Богу не молилась? Чи ти діточок непевних Звичаю не вчила? Як бачимо з цих слів Шевченка, не вчити своїх дітей звичаїв - то такий же великий гріх для матері, як і гріх - не молитися Богові.