1. Прочитайте текст. Знайдіть відокремлені члени речення. Коли в предковічні часи премудра Лада, богиня світової гармонії, творила Всесвіт, коваль небесного вогню Сварог кував і розміщував на небі зодіак — дванадцять сузір’їв.Уміли трудитися наші діди-прадіди! Недаремно Сварог, окрім плуга, навчив їх виготовляти ще й борони. Боронами назвали сузір’я Кассіопеї. Зробивши колесо, а потім — віз, наші предки гордо помістили свій винахід на небі. Так з’явилася українська назва Великої Ведмедиці — Великий Віз. Малу Ведмедицю назвали Пасікою, бо наші пращури, крім коней, корів і кіз, приручили ще й бджіл. Славні були наші прародителі, за що й любили їх боги (За В. Войтовичем 2. Перепишіть текст, розставляючи пропущені розділові знаки. Підкресліть відокремлені члени речення. Лісовик міфологічний образ що уособлював небезпеку яка підстерігає людину в лісі. Часто лісовика уявляли лісовою нечистю що може прибирати різного вигляду вихру свічки людини тварини. Найчастіше він змальовується як страшний дід старезний кошлатий який на відміну від людей не має тіні. Були й інші версії за якими лісовики це лісові люди пастухи звіра завданням яких було охороняти звірів від хижаків мисливців різних небезпек. Уважалося що лісовики бувають не лише чоловічої а й жіночої статі «лісниці» «лісові дівки». На відміну від справ «нечистих» лісовики ще й ведуть своє лісове господарство створюють сім’ю й живуть як звичайні люди. Функції лісовика як господаря лісових звірів пізніше переходять до святого Юрія опікуна дикого звіра. Окрім лісовика в лісі живуть і мавки гарні молоді дівчата які співом та своїм привабливим виглядом заманюють до себе хлопців і лоскочуть їх до смерті (За В. Войтовичем). 3. Перепишіть речення й виконайте завдання. Розставте розділові знаки. 1. Ніхто з живих істот крім людини не піде на смертельний ризик в ім’я істини(Р. Іваничук). 2. Ні птиць ані людей опріч ясної зірки в високості (А. Малишко). 3. Творчість це завжди ненасить і самоспалення. На все інше навіть на любов Творцеві зали- шаються крихти (Т. Севернюк). 4. Дай мені Боже мудрості нічого собі не прохати крім насущного хліба за вічні мої труди (В. Терен). 5. Окрім легенд є дані наукові теорії складніші теорем (Л. Костенко). 6. Це залицяння всім упало в очі навіть батькові (І. Нечуй-Левицький). 7. На лівобережжі замість верб і чагарників видно погорблені смуги темені (М. Стельмах). 8. Серця в браконьєра нема. Замість серця в нього торбочка з м’язів(Остап Вишня). 9. Шукав я правди по світах широких коло престолів золотих високих і бачу що шкода її шукати окрім своєї взброєної хати (П. Куліш).

Не давно я прочитав комедію Тараса Григоровича Шевченка “Сон” “У всякого своя доля”. У цому творі я хочу поділитися з вами о моїх враження отриманих після прочитання цієї комедії.
Перше що вразило мене-це епіграф поеми, в якому автор розкриває головну ідею твору: довести до читача правду про країну зла та насильства. На самому початку автор іронічно змальовує людей, які населяли країну і розповідає про їхню працю в таких рядках: “той мурує-той руйнує”. Сюжет поеми складається з 3-х картин в яких автор по черзі описує Україну, Сибір та столицю Російської імперії Санкт-Петербург. В першій картині автор дуже вдало змальовує рідні пейзажі та схід сонця в безтурботних тонах. Але раптом як грім серед ясного неба автор придивляється та баче: як під тином лежить опухла від голоду дитина, що не все так гарно на рідній земл,і що люди потерпають від експлуатації на панщині, мруть від голоду, тяжких хвороб. Ось що вражає в цій картині вдало змальований поетом пейзаж та страшні муки рідного народу на його красивій землі.
Друга картина-це політ над вічною мерзлотою Сибіром. Тут автор також доносить до читача пейзаж, але зимовий. Далі герой комедії чує, як затріщали кайдани і як тяжко людям у неволі. Тут герой бачить не тільки злочинців, але й на думку автора, чесних і справедливих людей, одним словом цвіт нації. Ця картина ще страшніша за попередню, бо тут герой зрозумів до чого дійшов уряд зібравши всіх неугодних у тісній могилі. Далі герой ставить запитання: а за що народ терпить такі муки, і обвинувачує в цьому царя. Далі автор рішуче закликає боротися проти царату. Ось чим вразила мене ця частина, рішучістю автора та його закликами боротьби проти гнобителів.
Третя картина, як і попередні починаються з пейзажу, але на цей раз вже міського. Автор описує російські міста. Коли герой потрапляє в столицю імперії то зустрічає свого земляка дрібного чиновника, який своєї рідної мови відцурався та чужої не навчився. Тут автор називає цього чоловіка мерзенним каламарем і описує його, як втратившого національну свідомість та гідність. Потім герой потрапляє до палацу царя і викрикує: “Ось де рай!”. Потім автор вдало змальовує панів, називаючи їх пикатими. Пузатими. Потім автор описує царське подружжя застосовуючи при цьому різні художні засоби. І вкінці автор доходить висновку що цар це не цар без тюрми народів-Сибіру, без своєї челяді, та чиновників. Ця частина дуже вражає сатиричними описами царату та чиновників.
Ця сатирична поема дуже вдало поєднала в собі опис страждань простого народу, який не прокладаючи сил тяжко працює на своїй землі і водночас вмирає з голоду, та райське життя панів, які живуть собі безтурботно в розкоші та достатку.