Який член речення найчастіше буває уточнювальним? означенняприкладкаобставинадодатокПитання №2 ? Яке речення ускладнено уточнювальним членом? (розділові знаки пропущено)Я колись мріяв стати льотчиком ще в п’ятому класі.Увечері за ставком як солодко співає соловейко!У травні на Хрещатику каштани білим цвітом пишаються.Односельці вирішили зібратися вранці біля млина.Питання №3 ? Яке речення не ускладнено уточнювальним членом? (розділові знаки пропущено)Сто сімдесят років тому в березні 1840 року побачив світ Шевченків «Кобзар».У ясний день з високого берега можна побачити у відкритому морі чималий острів.Тут на узліссі розкіш була весняному вітрові й сонячному промінню.На вулиці під самими ворітьми знявся над колодязем новий журавель.Питання №4 ? У якому варіанті відокремлений член речення виражений прикладкою?За круглим, чорного дерева, столом сидів сухорлявий князь.Приємно було всім, особливо переможцям конкурсу.І ми, поети атомного віку, останні трубадури на землі.Отут, в низенькій цій хатині, моя любов жила колись.Питання №5 ? У якому варіанті відокремлений член речення виражений підметом?Опріч Гафійки, було ще два наймити.Як кремінь і криця, стялись роди — Гутенюки з Палійчуками.Замість утіхи, Чіпка похвалився їй своїм горем та трохи сам не заплакав.Лексика — це всі слова мови, цебто словниковий склад мови.Питання №6 ? Яке речення не ускладнено уточнювальним членом? (розділові знаки пропущено)Уночі понад шляхом маячив білий стовп.У кутку під образами горить лампадка.Коло діда на старому яблуневому пні сидів його давній товариш і побратим Григорій.Край шляху у долині догорає вогнище.​

Моя майбутня професія – лікар. Я давно так вирішив. Ще в дитинстві мені хотілося допомагати всім, кому погано і боляче. Я возився з бездомними хворими кошенятами і цуценятами, лікував голуба, у якого було зламане крило. Друзі дивувалися, як мені не нудно все це. А мені возитися з хворими тваринами дуже подобалося і ніколи не набридало. А тепер я точно знаю, чому хочу присвятити своє життя.Лікар – найгуманніша професія на землі. Він позбавляє людей від страждань, хоча інколи для цього він повинен спочатку зробити їм біляче. При цьому лікар повинен бути дуже доброю людиною, відчувати чужий біль. Тільки тоді він зможе не нашкодити хворому. Але йому потрібно буде навчитися і бути стійким, сильним духом, бачачи чужі страждання. Інакше всі сили у нього підуть на переживання, і він не зможе допомагати людям по-справжньому.Є ще таке поняття, як лікарська таємниця. Люди йдуть до лікаря, коли їм погано, важко, боляче, вони приходять до нього, як до пастиря зі своїм горем і бідою. І він, як священик на сповіді, повинен вислухати, зрозуміти, до зберегти в собі чужу таємницю. Цього вимагає клятва лікаря, яку він дає на початку свого трудового шляху і вірним якій він повинен залишатися все своє життя.Лікар повинен бути готовий до самопожертви. За першим покликом він повинен прийти на до людям вдень і вночі, в дощ і в хуртовину, під час терактів і стихійних лих. Справжні лікарі віддавали свою кров, останній ковток води, затуляли своїм тілом поранених від куль і осколків, самі заражалися смертельними хворобами, рятуючи людей під час епідемій.Ця професія вимагає мужності, необхідності прийняття єдино правильного рішення, від якого залежить людське життя.Лікар не має права на помилку. Якщо помилки продавця або кравця можна виправити, то неправильно поставлений діагноз, тремтяча рука хірурга, навіть проста байдужість до хворого можуть обірвати чиєсь життя. Але зате яке це щастя, яка велика місія – першим дізнатися про народження нового життя, або сказати матері : «Операція пройшла успішно, Ваш син буде жити».Мабуть, заради цієї миті і стоїть багато вчитися і працювати, щоб присвятити себе кращій на землі професії – бути лікарем.