Усі прикметники пишуться через дефіс у рядку А всесвітньо/історичний, п’ятнадцяти/процентний В лексико/граматичний, жовто/зелений Б мало/вживаний, сивобородий, ясно/чолий Г громадсько/політичний, життє/дайний

 Лелека живе на старому в’язі. З лелечихою і лелеченятами. Прибігають до в’яза Тарасик, і Гриць, і Миколка, й Тетянка. 
    Витанцьовують під в’язом і гукають: 
    — Лелеко, лелеко, до осені далеко? 
    Лелека, нагнувши дзьобату голову, незмигливо дивиться на дітей. А потім починає клекотати. 
    Про що він клекоче? Спробуй розбери. 
    Лелека і лелечиха враз знімаються і летять на луги, до Десни. Лелеченята топчуться в гнізді, перебирають цибатими ногами, але злетіти не наважуються. 
    — Лелеко, лелеко, до осені далеко? — знову прибігають до в’яза діти. 
    Лелека й лелечиха заклопотані. їм ніколи відповідати. Вони щось говорять до своїх лелеченят, а потім беруться штовхати їх на край гнізда. 
    — Ой, вони ж розіб’ються! — злякано шепоче Тетянка. 
    — У них же крила є! — заспокоює її Тарасик. 
    Лелечата, неохоче відірвавшися від гнізда, злинають у небо. Плавно летять над садом, над городами, туди, де голубіє річка. А за ними — старі лелеки. 
    Діти полегшено зітхають і весело галасують. 
    Ідуть дні за днями. На зеленому човні пропливає літо. 
    — Лелеко, лелеко, до осені далеко? — виспівують під в’язом Тарасик, Гриць, і Миколка, й Тетянка. 
    Тиша. У гнізді порожньо. З в’яза зривається жовтий листочок кружеляючи в повітрі, поволі опускається на землю.