5. разом із не пишуться дієприслівники в рядках: а) (не)знаючи, (не)поважаючи, (не)сказавши; б) (не)вгаваючи, (не)зважаючи, (не)дооцінюючи; в) (не)здійснивши, (не)завершивши, (не)витримавши. запишіть три дієприслівники, що пишуться з не разом.

б) (не)вгаваючи, (не)зважаючи, (не)дооцінюючи;

Правильна відповідь Б 

Відповідь:

1. Гарячі коні помахували обтиканими виноградним листям головами, а дівчинка у вінку з виноградної гіллячки тягла за собою на віз кілька стятих батьком довгих лозин з делікатним лапатим листом та позакручуваними тоненькими вусиками. (М. Коцюбинський.)   - я би не відокремлювала нічого, але якщо мусить бути щось виділено комами, то поширені неузгоджені означення після означуваного слова з делікатним лапатим листом та позакручуваними тоненькими

вусиками

2. Наляканий громовицею (відтінок причини),  кінь тихенько заіржав. (М. Стельмах.) 3. Сірі султани пилюки, звихреної конем (пвсля означуваного слова), осідали на скошеній стерні.  (Григорій Тютюнник.) 4. Сповнений любові (відноситься до особового займенника), я іду по вулиці вузькій. (В. Сосюра.) 5. Налита сонцем і вітрами (відокремлений від означуваного слова іншими членами речення), хлюпоче веслами весна. (М. Стельмах.) 6. Враз темніє, і, до цвяшків подібні (відокремлений від означуваного слова іншими членами речення), прорізуються зорі мовчазні в осіннім небі. (Л. Первомайський.) 7. На галяву вискакує з гущини сарна і, зачарована чудовим концертом (відтінок причини), зупиняється. (М. Коцюбинський.) 8. Сполоханий світлом (відтінок причини), хижак звів голову й  пильно дивився у віконце. (М. Трублаїні.)

Пояснення:

Коли я замислююсь над сенсом життя, то завжди радію тому, що я існую, що поруч є найдорожчі мені люди, що мені дано милуватися красою навколишнього світу і відкривати цей світ для себе. Водночас приходить відчуття великої відповідальності за цей світ і гордості від усвідомлення того, що ти людина. Але в саме поняття «бути людиною» кожний вкладає своє значення. І, більшою мірою, саме це значення впливає на дії і вчинки, а іноді, і на хід самого життя. У моєму розумінні, бути людиною - це значить виховати в собі високі моральні якості. Простеживши історичний шлях людства, розумієш, що в основі кожного суспільства завжди лежала певна мораль, якою керувались люди. Десять заповідей Христових - це теж мораль, мораль гуманна. Але на світі було стільки антигуманних устроїв, що це наводить жах. Але я переконуюсь в тому, що у кожної людини є своя мораль. І саме від неї залежить, якою буде людина. Мені в світі поталанило на гарних людей. І мої вихователі в дитячому садку, і мої учителі, і, перш за все, мої батьки - це люди, з яких я беру приклад. Усі вони вплинули на мою вихованість і ерудицію, власне кажучи, вони вплинули на мій характер, навчили чуйному ставленню до інших людей. Але замало бути чемним і доброзичливим для того, щоб усі навколо вважали тебе людиною з великої літери. Безумовно, не всім дано стати видатними і всесвітньовідомими людьми. Але кожний може стати людиною, яку поважають. Я гадаю, що справжня людина - це хороший друг, здатний прийти на до визволити з біди і не заздрити щастю інших людей. Це хороший син чи донька, здатні забезпечити своїм батькам спокійну старість. Хороша людина створить хорошу сім’ю і буде прикладом для своїх дітей. І, безумовно, такі шкідливі звички, як алкоголь і наркоманія, ніколи не уживаються з поняттям хорошої людини. А я вважаю, що бути людиною - це значить бути хорошою людиною. Не можна брати приклад із тих, хто добре ставиться тільки до своєї сім’ї, тільки до своїх друзів, але зневажає інших людей. Людина за будь-яких обставин має залишатися людиною: і у ставленні до інших людей (сусідів, співробітників, просто перехожих), і у ставленні до природи, і у ставленні до свого міста, своєї держави, свого народу. Я шаную людей щирих, у яких і помисли, і вчинки викликають повагу. Але в житті буває навпаки: на роботі - передовий виробничник, а вдома - деспот, який тероризує всю сім’ю; у школі - сумлінний учень, а вдома - ледар, який ложки за собою не помиє. А ще однією рисою, яку я не вибачаю людям, є зрада. Ця риса і у великому, і у малому мені огидна. Зрада несумісна з поняттям «бути людиною». Я повсякчас намагаюсь стежити за тим, щоб не довелося соромитись своїх помислів і своїх вчинків. Мене надихає вислів А. П. Чехова: «У людині все має бути прекрасним: і обличчя, і одяг, і душа, і помисли…»