Складіть невеликий письмовий твір роздум на тему : справжній друг–який він? ​ ​

справжній друг – це той , хто ніколи на зрадить тебе. завжди підтримає добрим словом , та усмішкою.він завжи прийде на в будь – якій ситуації.тільки справжній друг підставляв тобі своє плече для опори.тільки він…справжній друг завжди тебе розуміє, піде заради тебе на будь – що.саме таким є справжній друг, той хто поділиться останнім, отримайте двійку замість тебе і навіть зробити є завдання.цей список можна продовжувати ще довго.то ж бережімо дружбу – неоціненний скарб нашого життя.друг повинен бути добрим,виручати из біди.

Літо цього року нічого не обіцяло гарного: дощ не припинявся уже другий місяць, ледве затихаючи на декілька годин удень. Бридко було на вулиці, холодно, незатишно, брудно. А вдома одному нудно. Друзі роз'їхалися, батьки на роботі.

Зненацька мамі запропонували для мене "роботу". Тобто треба було купити путівку й у той же час ніби працювати за цією путівкою в одному невеликому чи то зоопарку, чи то заповіднику Криму. Я поїхав туди з трьома хлопчиками, які трохи старші за мене. І як же мені повезло!

По-перше, дощів там майже не було, а мені здавалося, що водою залило всю сушу. По-друге, робота наша полягала в тому, що нам треба було годувати звірів, які жили у відгородженій ділянці лісу, і за графіком чергувати на визначеній території, щоб наших вихованців ніхто не кривдив — ні інші тварини, ні місцеві хулігани. Звичайно, ми не дорослі, не сторожі, але там так усе організовано, що у разі потреби завжди можна швидко покликати на до старших. Дуже цікаво було гати за білками, зайцями, павичами, лебедями, там багато хто з них майже ручні.

Під час свого відпочинку від роботи ми купалися в морі з кимось із дорослих. Одне псувало враження: нудотне чергування на кухні. А чергувань було багато, тому що таких вільних "робітників", як ми, — мало, от ми ледве встигали міняти один одного. Але й до цього звикли. Зате на морі побував, у гори ми теж ходили, кизилу наїлися, там його скільки хочеш! І дуже багато довідався про тварин такого, про що дотепер не чув і не читав. Літом залишився задоволений.

Объяснение:

Я прибулець, як називають мене жителі цієї дивної планети під назвою Земля. Я не виродок і не красень, я схожий на будь-якого зі своїх побратимів по розуму. У мене красивий сіруватий колір шкіри, велика голова, що свідчить про розвинений розум, великі чорні очі. Я потрапив на планету Земля із-за негараздів у нашому космічному апараті, так буває.

Люди Землі дуже здивувалися - адже вони ніколи не бачили таких, як я. Вони зібралися подивитися на мене. А мені насправді потрібна була до . Можливо, вони і до б, але не знали, що мені може до . Я ігав за ними, лежачи на чомусь м'якому і запашному. Це називалося сіно. Наді мною схилилися люди у волохатих шапках, я зрозумів, що це дорослі чоловіки. Вони тихо переговорювалися на незнайомій мені мові.

Серед них була всього одна дівчинка в легкій сукні. Вона дивилася на мене цікавими синіми очима. Із-за духоти я впав в забуття і опритомнів в невеликому прохолодному і чистому приміщенні.

Дівчинка сиділа біля мене, напевне, чекаючи мого пробудження. Мені було приємно поруч з нею. Весь час поки я знаходився у цій кімнаті, вона майже не відходила від мого ліжка.

Тим часом земляни полагодили мій корабель, а мій стан значно покращився. Я міг відлітати до себе. Але щось мене не відпускало. Дівчина, Яся. Невже я закохався? Але ж досі я цього не вмів! Це було феєрично прекрасно.

_ Давай полетимо разом на мою планету, - сказав я Ясі.

- Ні, - вона похитала головою. - Давай краще залишимося тут.

І я подумав, що кохання може жити лише тут, на Землі. І залишився.