Морфемний аналіз слова серденькоовочокартопляний макрокосмос​

Уменя есть много любимых и нужных вещей, но больше всего хочется рассказать о школьном портфеле. это — рюкзак. в нём я ношу книги и школьные принадлежности, но это ещё не всё. самое интересное о себе может рассказать он сам: «я — рюкзак. нас много. у каждого из нас есть хозяин, ко­торого по-настоящему мы узнаём первого сентября. от него за­висит многое, почти вся наша судьба. кому-то из нас ве­зёт, кому-то не , а кому-то совсем тяжко приходится. чтобы вы могли меня представить, я нарисую вам свой порт­рет. я импортного производства, но это не главное, потому что душа моя — это то, что я ношу в себе. это учебники, другие школь­ные принадлежности — пенал, тетради, ручки, линейка. жизнь современного школьника тяжела. это заметно по моему весу. я тёмно-синего цвета, с множеством нужных карманов. ну, а теперь самое главное — мой секрет. в этом году я иду на заслуженный отдых. я горжусь своим возрастом — мне пять лет. до этого времени я никому об этом не рассказывал, так как хорошо выглядел. но время берёт своё, надо уступать дорогу молодому поколению рюкзаков, а я ещё пригожусь для других целей. хозяину за то, что он не пинал меня ногами, не катался с горки и сохранил в хорошем состоянии. надеюсь, что мой преемник будет таким же прочным и добрым, как я».

о, яке чудове слово «материнство»… скільки ніжності у ньому, тепла і турботи. а скільки любові! материнську любов не можна порівняти ні з чим на цьому світі. почуття матері до своєї дитини не можна описати звичайними людськими словами. те, що відбувається між ненькою і її чадом, — це щось особливе, неземне, таке справжнє і непідробне. зв'язок між цими двома людьми надто важко обірвати, про нього можна писати книжки, складати пісні і просто довго говорити. але все одно, навіть цими найрізноманітнішими і способами повноцінну подяку дорогій матусі за її щиру любов виразити просто неможливо.

мамина любов — це безкінечне терпіння, турбота, порозуміння і безкорисливість. ще змалечку наша ненька не спить довгими ночами: колише своє немовля, співає йому тихі колискові, зігріває своїм теплом, захищає від злого світу і ніжить у своїх обіймах. пізніше, коли дитя трохи підростає, веде його у дитячий садочок, знайомить з навколишнім середовищем, підказує і научає. через кілька років починається школа, а мама і тоді залишається поруч з нами: збирає на заняття, є зі складними , турбується про наші стосунки з однокласниками, частує і гостинно приймає усіх наших друзів. коли настає підлітковий період, час галасливих вечорів, скандалів і непорозуміння, люба матуся ніколи не здається, не сидить склавши руки, а все бігає, переймається, намагається достукатися і зрозуміти свою кровинку. тільки мама залишається у цей період справжнім другом, який не зрадить, який підтримає у найскрутніший момент, підкаже і заспокоїть. матусі разом з нами переживають наше перше кохання, нашу першу ніч після розлуки, перші поразки, перші грандіозні і крихітні перемоги, першу двійку і ото бажане «відмінно» у щоденнику, саме вони приймають разом з нами найважливіші рішення нашого життя, тільки ці жінки постійно турбуються про наш комфорт і позитивний настрій. вони ві, присвячують нам усе життя і не просять, ніколи не просять нічого в замін. вони тільки хочуть бачити свою дитину щасливою, тільки й всього…

любіть своїх матерів! любіть їх хоча б на половинку так, як вони люблять кожного з нас. бо ніколи, повірте, ніколи в житті ви більше не відчуєте такого щирого, теплого і сильного почуття, як материнська любов. поважайте рідну неньку, не забувайте про її відданість вам, , коли їй це потрібно так, як колись вона вам, і завжди, прошу, завжди будьте їй вдячні…