Усний твір опис процесу праці за власним спостереженням у науковому стиліі

у наші часи є багато зручних технологій.навряд чи моя бабуся чи дідусь жили у таких новітніх технологіях як я.зараз ми не можемо уявити наше життя без мобільних телефонів.дуже зручно телефонувати   або надсилати повідомлення у будь який час та у будь який куточок планети.я розповім як саме   потрібно надсилати лист людині.

для початку візьміть телефон у руки і включіть його.зйдіть у головне меню де міститься багато файлів та документів .знайдіть зображення листа і натисніть на нього потім введіть номиер телефона абонента, якому ви хочете надіслати смс пловідомлення.згодом натисніть нижче і введіть текст листа .ви можете додати веселого або сумного смайлика. після закінчення щераз добряче передивіться чи правильно ввели номер абонента.це дуже ! і нарешті   натисніть на надпис -відправити повідомлення-.після відправлення ви побачете слова -ваше повідомлення успішно відправлене-.вийдіть з меню.

отже це дуже зручна та швидка послуга для нас.користуйтесь нею і !

моє село невелике, порівняно з містом, але дуже мальовниче. зветься воно василівкою, на честь хлібороба василя, який першим поставив тут хату.

той василь дуже вдало вибрав місце для оселі. опис місцевості села я почну з опису річки. вона тиха, заросла комишем. річка протікає відразу а околицею нашого села. там купаються місцеві гуси, а на березі пасуться корови.

а далі розташований шматок незайманого степу, горби та схили. весною він увесь заквітчаний, а влітку вітер доносить до села духмяні пахощі степових трав. зі степом стикаються рівні зелені поля. тут агрофірма та фермери вирощуют пшеницю, кавуни та дині, а ще — овочі.

на схід від села розташований невеликий та неглибокий ставок. він має штучне походження. його вирили десь сімдесят років тому. саме сюди селяни ходят та купатися, бо в самій річці суцільні мул, комиш та жаби.

ще на річці водяться видри, білі чаплі, навіть хижі ласки. в степу можна зненацька наполохати зайця або ховрашка. а одного разу, коли зима була холодна, люди бачили просто за околицею села старого сірого вовка.

але наше село цивілізоване. в ньому багато вулиць, навіть є так звані “краї” . наприклад,та частина села, що знаходиться біля річки, зветься “жабівкою”. у нас є газопровод, магазини, середня школа, дітсадок, будинок культури. ще в селі є церква, саме тому село споконвіку зветься селом, а не хутором. до нас можна доїхати з районного центру на автобусі, який ходить тричі на день.

більшість селян живе у садибах. вони саджають великі городи та збирають у власних садках яблука, вишні, черешні та груші. проте біля сільради є кілька двоповерхових будинків з квартирами.

коли я стану дорослим, то обовязково поживу певний час у місті. а потім повернуся до рідного села, бо мені до вподоби жити серед природи.

абуть немає людини яка б не замислювалась над питаннями: «що я хочу від життя? », «яким я хочу бачити своє життя? » .і у кожного з нас своя відповідь, і це зовсім недивно. адже кожен має власні уподобання, особисті нахили і власні плани на майбутнє – а все це разом взяте і складає щоденне життя кожного. скільки людей – стільки і історій.вік підлітків це складний вік – батьки і вчителі наполегливо пропонують вибирати професійні напрями, які стануть основою подальшого професійного, а потім, мабуть, і кар’єрного росту. мама, бабуся і вся жіноча частина людства вчать, що дівчинка має бути хорошою господинею, бо від неї залежить затишок в оселі.  а друзі-студенти радять відриватися по повній, бо ж ставши студентами будемо більше вчитися і скоріше за все іще й працювати і не завжди зможемо відпочити.і що цікаво, кожен з них абсолютно правий, і поради правильні, і дуже доречні. але я особисто замислилась над тим, чи варто так буквально слідувати всім . я чесно спробувала і зрозуміла, що всіх послухати одночасно – я просто не в змозі. по якомусь часі мені довелося сісти і замислитися, адже поради були зовсім хороші і дуже доречні, проте дуже так би мовити різнопланові.і ось що я зрозуміла: навіть найкращі поради – – це тільки поради. я повинна вирішити, які з них слухати, а які може і ні. і ось чому: це мое життя.це я буду потім вчитися і я маю вибирати майбутній фах, хай навіть за поради і підтримки, і фінансової також, моїх батьків. але ж життя моє і я його маю прожити, а не батьки і не друзі. у кожного з порадників є власні справи і що саме головне – власне життя. і чомусь вони вважають його важливим. то, чому я повинна перекладати свою відповідальність на інших. це звичайно зручно та чи знають вони, чого хочу я. і ще, як я взнаю чого хочу в цьому житті, якщо буду дозволяти вирішувати за мене іншим.отож набравшись хоробрості, я вирішила спробувати пояснити чого хочу і яким бачу власне майбутнє. і що цікаво, виявилося: мені просто давали поради, бо думали, що я власне ще не вирішила. насправді ніхто і не хотів на мене давити, ні батьки, ні друзі – вони давали поради.але тепер постало питання, яке знову примусило мене думати: «яке має бути моє майбутнє? » поки я ще точно не знаю, але вже думаю про нього, планую його, пробую робити перші кроки.це моє життя і я його проживу обов’язково достойно.