Ть будь ласка скласти формальне есе (есе-розповідь) "ще назва є, а річки вже немає" .буду вдячний. зміст би був досить великим.​

Життя, взагалi, складна рiч. постiйнi негаразди, розлучення та сходження, сварки та перемирення. але (е) у життi така дивна штука - цiль. у кожного вона своя : хтось хоче рятувати життя людей, хтось спiвати на великiй сценi. i. кожен може досягти сво(йе)(йi) мети, якщо справi прагне. але яку цiну треба заплатити за власне щастя? авжеж, можна скривити душею заради успiху, але питяння у тому, чи зможеш ти потiм iз цим жити? буквы в скобках заменишь на украинские, у меня укр раскладки нет просто

зимовий ранок надзвичайно красивий, особливо в гарну погоду. з самого ранку, як правило, дерева вкриті інеєм. мов зачаровані, вони стоять в сріблі. але як тільки починає підніматися сонце, то все змінюється. дерева вже усипані мільйонами різнобарвних діамантів, які так і іскряться.

взимку вранці на багато прохолодніше, мороз ще тримається. ідеш по вулиці, і сніг під ногами скрипить. на небі ще горять зірки. сонце вже починає підніматися, але на небосхилі, як і раніше висить застиглий місяць. здається, що йому так холодно, що він з місця не може зрушитися. але тут йому на приходить сонце, яке зігріває його своїми променями і він починає поступово опускатися за горизонт.

сонце осяває своїми променями обрій, забарвлюючи його в холодний рожевий колір. зимове ранкове небо не так красиве як влітку, тут немає хмар і зовсім мало фарб.

чим вище піднімається сонце, тим тепліше стає. воно немов руйнує зимові чари снігової королеви, яка навела за ніч порядок у своєму царстві.

на небі поступово тануть зірки, але ввечері, як тільки почне заходить сонце, вони знову заіскряться холодним світлом.

зимовий ранок надзвичайно тихий, здається, що ніхто не хоче порушувати цю ідилію, але от приходить новий день і життя знову кипить.