Присвійні займенники змінюються як

  скласти діалог про рідний край пропоную так: - привіт, артеме! дуже радий тебе бачити. тобі вчитись в ії? - привіт, дмитро! звичайно. це дуже гарна країна. проте, я весь час сумував за батьківщиною. - мабуть, коли живеш тут, то не відчуваєш того, що тобі так дорого. - так, я згоден з тобою. поки я жив в україні, то думав, що переїзд дасться мені з легкістю. проте, через пару тижнів в мене почалась несамовита туга за рідним краєм. - то ти щасливий, що повернувся? - так, все мені тут рідне: поля, річки, соковито-зелені дерева, люди. і навіть їжа. тепер я знаю напевне, що україна - найрідніший куточок на землі. дякую за розмову, мені треба бігти до бабусі. бувай! - бувай!

Недарма вважається, що праця облагороджує людину. адже задля того, щоб зробити будь-що добре, потрібно вчитися та розвиватися. уміла в своїй справі людина – наче митець, що створює шедевр. її рухи красиві та віі, хоч вона малює картину, хоч рубає дрова. отаке захоплення в мене завжди виникає, коли я спостерігаю, як моя мама вишиває "хрестиком" картини.моя мама олена дуже любить вишивати. раніше вона часто робила вишиванки у народному стилі, як її навчила бабуся. зараз їй подобається вишивати величезні, ніби намальовані картини. хоч вишивати хрестиком і не складно, це потребує майстерності та терпіння. мама сідає біля вікна чи лампи та дістає з шухляди п’яльця зі спеціальною тканиною, різнокольорові нитки та ножиці, та схему картини, надруковану на папері. вона акуратно розкладує все необхідне та приступає до роботи. голка в маминих руках просто літає! мама швидко та легко робить стежки, рахуючи їх пошепки. зайву нитку вона обережно відрізає гострими ножицями. в неї напоготові декілька голок з різними нитками, бо для однієї картини може знадобитися не менше десяти кольорів. час від часу мама відсувається від своєї картини та дивиться, чи все зробила правильно. у цей час вона не любить, коли її відволікають, бо мусить стежити, щоб не збитися зі схеми. коли мама втомлюється, то акуратно збирає своє приладдя назад у шухляду та деякий час роздивляється, що в неї вийшло. мушу визнати, вона ніколи не буває повністю задоволена результатом, хоча її картини виходять дуже гарними. та мама вважає, що завжди можна зробити ще краще – швидше та акуратніше. тому вона з радістю береться за нові роботи, щоб навчитися новому.