Складідь речення, у яких вигук о вражав би а) захоплення б) переляк в) здивування г) обурення ґ) насмішку​

мені дуже подобається твоя картина! навіщо я забруднив одяг! чому я отримав оцінку гіршу за твою! ? мені не подобаються твої слова! ти занадто розумний, як для мене!

відповідь:

пояснення:

Объяснение:

Звичайний день зимньої пори... Я граюся зі своєю кішечою з дуже оригінальним ім'ям - Кітті. До речі ну дуже дивна історія сталася з нею. Сталося це десь півроку тому. Я з моїм другом йшли до школи, нічого не очікуючи, але коли ми вже підійшли до школи побачили кішку, породисту й красиву. Ми спочатку не звернули уваги, але коли шла додому я побачила, що вона йде за мною. Ну мабуть хотіла поїсти. Я дала їй поїсти ( два шматочки ковбаси, що залишилися зі сніданку ) та зайшла у під' їзд. Наступним днем була субота, тому я хоіла відпочити і нічого не робити. Але доля розпорядилася інакше. Так сталося, що я живу на першому поверсі. Крізь музику в навушниках я почула тише нявчання. Я визирнула у вікно і я побачила таку картину. Два хлопчики років так 8 - 10 прив'зали ту саму кішечку зп хвіст до куща, а перед нею поставили тарілочку з водою. Бідолаша намагалася дотягнутися, але ніяк не могла.

Вони обидва стояли та реготали на весь голос Я хутко взяла курту, вибігла й прогнала хлопців. Їй я дала попити води й взяла на руки. Потім я взяла її собі, так як на вулиці було холодно та й вона здалася мені дуже милою. Мама з татом були не проти, що я взяла її собі. А що сталося з тими хлопцями я не знаю.

Криниця

Криниця била з-під скелі, з-під каміння. Тут дальня частина скелі не закривалась землею та зелом. Здавалося, неначе якась величезна сила виперла

із землі страшенну кам'яну велич, поставивши її так, що горішня частина вистромлюючись наперед, нависала.

Каміння, товсте й тонке, лежало шарами, мовби складене людськими руками. Навскоси проти землі, вганяючись у скелю, воно йшло вниз і, здавалося, доходило аж до осередку землі. В одному місці скеля, розколовшись згори аж до низу, поставила те каміння сторч. І все те, важко і грізно нависаючи, здавалося, грюкне додолу і роздавить того необачного, що насмілиться тут бути. А воно так нависало тут сторіччя.

З-під того величезного каміння десь узялася вода, витікаючи чистою та холодною течією. Трохи одступивши від скелі, починався гайок, і верховіття

найвищих дерев було далеко нижче від скелі.

Все зробила, як вказано в завданні.