Поясніть як ви розумієте пріслів не одяг красить людину а її справи​

ответ:

«не одяг прикрашає людину…» — чуємо ми, і тієї ж миті десь у глибині душі виникає бажання заперечити. хто із нас не хоче виглядати привабливо, мати гарний модний одяг, взуття, ремінець, сумку? на кого ми в першу чергу звернемо увагу в натовпі? звичайно, на людину, гарно одягнену, з привабливою зовнішністю, модною зачіскою. від неї наче віє благополуччям, упевненістю, матеріальною забезпеченістю. у нашій голові миттєво ніби вибудовується логічний ланцюжок: з вигляду в людини є гроші, отже, вона має гарну освіту та виховання. виникає бажання познайомитися з нею, бо спілкування обіцяє бути приємним. можливо, але чомусь згадується випадок, пов’язаний з ім’ям одного з кумирів естради. він, привабливий, талановитий, відомий, дозволив собі у присутності інших людей образити жінку, ще й ударити її. пізніше у пресі з’явилися коментарі, що це був спеціально спланований рекламний хід. але чи може насправді вихована людина порушити моральні норми навіть заради піару?

на жаль, такі приклади не поодинокі. пригадується випадок, який трапився на тролейбусній зупинці. люди стоять в очікуванні транспорту. по дорозі мчить дорогий автомобіль. в одну мить водій здійснює маневр, колесо потрапляє у вибоїну, заповнену брудною водою. справжній фонтан обливає пасажирів з ніг до голови. подібні історії можна розповідати довго. їх герої ганьблять себе і дискредитують іншу людину. від них стає прикро на душі. тому хочеться говорити про щирих, щедрих на душевне тепло людей. а таких чимало. вони, скромно одягнені, увагу своїми добрими справами. майже щодня на шляху до школи я бачу стареньку бабусю, яка годує голубів. здається, це дрібниця. але якщо замислитися над тим, яку мізерну пенсію вона отримує, то розумієш, що це благородний учинок людини. а ще пригадую випадок; про який я дізналася з телевізійної передачі. чоловік і дружина, які працюють двірниками, знайшли пакунок з великою сумою грошей та документами. вони відразу ж повідомили у міліцію і повернули гроші щасливим господарям.

давні греки стверджували, що гарною людиною є та, у якій гармонійно поєднані зовнішня і душевна краса. сьогодення намагається заперечити цю істину. здається, що душевна і зовнішня краса — несумісні речі. але я думаю, що все залежить від нас. якщо ми будемо пам’ятати, що не одяг прикрашає людину, а добрі справи, і робитимемо добро, то некрасивих людей взагалі не залишиться. отож поспішаймо робити добро!

объяснение:

ответ: 1. Сонце (Теп.ч.) засліпило (кого)? Мене, (Теп.ч.)
Сонце - Підмет
Засліпило - Присудок (Двома рисками, не відділенними одна від одної) !
Мене - Підмет (Я, Мене)
2. (яка)? Довга (Теп.ч.) доріжка (що робить) ?
Стелиться (Т.ч.) між (якими)? запашними хлібами.
Доріжка - Підмет
Засліпило - Присудок
Хлібами - Підмет (Хліб)
Запашними Означення - Хвилястою рискою
Стелиться - Присудок -
3. Струмок вибігає (Т.ч.) (звідки)? зпід Десни, і впадає в озеро, потім по другім боці (чого)? Дніпра знов витікає і губиться (де)? Серед піску(а).

Струмок - Підмет

Вибігає - Присудок

Десни (Десна) - Підмет

Впадає - Присудок

Озеро - Підмет

Боці (Бік) - Підмет

Дніпро - Підмет

Витікає - Присудок

Губиться - Присудок

4. (де)? На подвір'ї подихає (Т.ч.)(який)? Теплий вітерець, і розносить тепло (якого)? Сонячного ранку.

Подвір'я - Підмет

Подихає - Присудок

Теплий - Означення, Хвилястою рискою

Вітерець - Підмет

Розносить - Присудок

Тепло - Підмет

Сонячного ( Означення, хвилястою) Ранку ( Підмет, Одніею ) .

Объяснение: Там все теперешній час

Любов до рідної мови, любов до рідної Батьківщини — невіддільні поняття. Вони споконвіку живуть у людських серцях і притаманні тим, хто шанує історію й культуру власного народу. Дійсно, не було жодного видатного письменника, який би не висловив любові до рідної мови, а також своєї тривоги за її долю. Дійсно, не було жодного поета, який би не покладав на рідну мову найсвітліших надій. Так склалося тому, що кожен митець бачив долю свого народу в майбутньому невідривною від долі української мови.

Мова — це душа народу. Немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимось схожа на матусю. Ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром.

Мелодійна та неповторна українська мова ввібрала в себе гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. Слова нашої мови переткані вишневим цвітом, барвінком, калиною.

Якщо людина не знає своєї рідної мови - їй нічого робити на своїй батьківщині