Чому я хотіла би стати знаменитістю ?

замість сніданку – стрічка новин у facebook, замість розмов за обіднім столом – фото в instagram. і до речі, обід туди ж. як то кажуть: не сфоткав – не з’їв. за останні десять років наше життя круто змінилося. і сьогодні, напевно, вже у кожного є своя сторінка в соціальних мережах. і не одна: тих нині багато. навіть жарти на кшталт «зайшов на п’ять хвилин, а вийшов о четвертій ранку» стали бородатими.

кажуть, залежність від соціальних мереж не слабкіше, ніж у курця від сигарет. у штатах навіть придумали спеціальний термін – facebook addiction disorder, що перекладається приблизно так: «розлад facebook-залежності». втім, у кого як: замість facebook може бути будь-яка інша соціальна мережа.

завдяки інтернету та соцмережам ми практично миттєво отримуємо інформацію. і її багато. дуже багато. і здорово, що ми живемо у такий дивний час, коли можемо постійно бути на зв’язку та дізнаватися про життя друзів і близьких з їх постів у соціальних мережах. але усе має зворотний бік. це теж обговоримо.

сьогодні розбираємося у тому, як ми перетворюємо своє життя на велику рекламну кампанію в соцмережах, та чому немає сенсу мріяти про бездоганне тіло (а чи дійсно воно як у, наприклад, «тієї з беверлі-хілз», або про машину на кшталт тачки однокласника, якою він любить похвалитися на своїй сторінці. подивимося, як соціальні мережі впливають на суспільство й кожного з нас окремо, що вони можуть дати, а що – забрати. ну і як ними користуватися, щоб витягти для себе максимум користі: усе ж таки без них у xxi столітті, погодьтеся, зовсім ніяк.

одного разу в школі четвертокласники писали контрольну роботу.іванко і андрійко сиділи за однією партою.андрійко був відмінником,а іванко нічого не хотів робити самостійно.от на контрольній іванко не міг вирішити .хотів звернутися до андрійка,але вирішив списати і не турбувати однокласника.він списував і не помітив як допустив багато помилок.учні здали зошити.іванко був вбевнений ,що в нього деесять ів.на слідучий день вчителька сказала ,що в іванка п'ять ,а в андрійка десять.іванко думав-думав і зрозумів , щовін неправильно списав .є таке прислів'я ''хто п'є з чужих долонь ніколи не нап'ється ''.

праця напоює душу, а ліниві - спраглі люди - все бажають пити з чужих долонь. та чи зможуть вони напитис*я таким чином?

працьовиті люди завжди добрі і щедрі, вони часто безкорисні і тому знаходяться такі, що шукають у них доброї нажив. такі ледацюги не цінують всі ті сили і труд інших, це згодом губить та занепащає людей. вони сліпо вталяють свої бажання, працею інших і не вважають це за щось неправильне або аморальне. такі люди загроза здорового суспільства і мені дуже прикро, що у наш час їх можна зустріти усюди. ледарі ніколи не будуть гарними друзями і господарями в сім*ї.

тому я важаю, що людина повинна сама робити і заробляти на своє життя, а  хто п'є з чужих долонь ніколи не нап'ється.