Із поданої конструкції складіть безсполучникове, сполучни кове та просте облягають хмари небо.в сірій мряці гай.

1.безсполучникове -  облягають хмари небо, в сірій мряці гай. 

2сполучникове -  облягають хмари небо й в сірій мряці гай. 

3.просте -   облягають хмари небо і дощать над гаем. (мряка-дощ)

облягають хмари небо-в сірій мряці гай(безсполучникове)

хмари облягаючи небо,створюють в гаю мряць(просте)

облягіють хмари небо,а в сірій мряці гай(сполучникове,складносурядне)

На просторій, світлій галявині виріс могутній дуб із кремезним стовбуром і міцними розгалуженими гілками, які підгримують густу крону. це найгарніший дуб в усій діброві, саме про такі дерева складали в народі пісні, а поети писали вірші. дуб — дивовижне дерево. адже виріс він із малесенького, але щасливого жолудя (далеко не всі жолуді проростають), якого загубила чи сойка, чи білочка і не знайшов дикий кабан. кількома гілочками піднімався він під небо, такими тонесенькими, що дивовижно, як вони тримаються, а найменша гілочка накрилась величезним дубовим листком.  дуб — сонцелюбне дерево, його плоске широке листя дає можливість світлу пройти крізь нього до самої землі, де росте безліч більш дрібних рослин, а коріння дружить із грибами, і тому в дібровах так багато боровиків, лисичок, груздів.  якщо нападе на дерево гусінь, інші дерева можуть загинути — лише не дуб. він виживе — того ж літа на ньому з'являться листочки. дуб не загине навіть тоді, коли його зрубають лісоруби.  залишиться тільки пеньок!   пройде час — і від пенька потягнуться до сонця листочки: це прокинуться "сплячі" бруньки, які десятиліттями, а то й віками чекали свого часу. одна, найсильніша, гілка стане в майбутньому новим стовбуром.  у багатьох народів світу дуб шанується як символ могутності, мудрості і довголіття.  огорожа навколо дуба; зроблена дбайливою людською рукою, — то символ єднання природи з людиною. цей дуб прожив кілька століть — хай живе й далі і дарує людям радість. 

Атрохи дал1, на мое здивування, я побачила прекрасну галявину. тут було так спок1йно, так тихо, наче в ра1! аж на душ1 легше стало! кругом розк1шн1 краэвиди, голосист1 перегуки таких дивних та трохи сполоханих птах1в, приэмн1 аромати кв1т1в та св1жо1 трави. дивишся на це диво - аж душа завмираэ! ну справжня об1тована земля! а м1ж цим, думаэш, якби люди б1льше проводили часу на природ1, х1ба були б вони такими злими та агресивними? х1ба скоювали б злочини? х1ба комусь потр1бн1 були б т1 багатоповерхов1 будинки, проблеми, оф1си, коли навколо така краса? люди! давайте берегти природу!