Відокремленими членами ускладнене речення може бути: а жити на землі - не просто, звісно. б гайки, мов зелені ватри, горять до самого небокраю. в погожий вітер іще не погасив самородків золота, розкиданих над обрієм, а вже небо розливалось. г земля тріпалась, мов піймана пташина, розгортала окраси, бриніла барвами. і ! 1

в варианте "в", розкиданих над обрієм - це відокремлене означення, ускладнене дієприкметниковим зворотом

Образ толика — панської дитини, яку оберігали від будь-яких труднощів, протиставлений образу федька. це протиставлення виявляється і в портретних характеристиках, а особливо через поведінку в критичній ситуації. толя сам напросився на крижини, бо його мучила заздрість до федька, але зізнатися в цьому своїм батькам він побоявся. толя сприймає благородний вчинок федька як належне, його не мучить сумління, що він обманув, звалив свою провину на товариша. коли федько помер, толик навіть не прийшов попрощатися з ним, лише байдуже спостерігав з вікна за похоронною процесією. засобом характеристики цього героя є й фінальний епізод: толя приходить до матері федька забрати чижика, хоча федько виграв суперечку і цей чижик уже йому не належав. за виразних деталей автор дає зрозуміти нам, яка людина виросте з цього толика. неоднозначно зображені батьки федька-халамидника: їх поведінка стосовно сина видається жорстокою, але вона психологічно вмотивована. батьки федька знаходяться в повній залежності від толикових, бо знімають у них квартиру і в будь-який момент можуть опинитися на вулиці. цим і зумовлене таке строге покарання сина за те, що він образив хазяйську дитину. надзвичайно прикро, що толя, якого врятував ціною власного життя федько, навіть не робить ніяких висновків, більше того, він аніскільки не засмучений тим, що сталося. виходить, що благородний учинок «халамидника», який призвів до страшної трагедії, був непотрібний, бо зрозуміло, що такі, як толик, не змінюються.

у кожної людини воно різне. на мою думку, найбільше щастя — відчувати, що ти потрібен людям.

щастя — це відкривати незвідане. першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. а якими ж щасливими виявилися космонавти — першовідкривачі космосу! чехословацькі мандрівники зігмунд і ганзелка — щасливі наші сучасники: вони своїми очима бачили природу і людей африки, америки, азії, європи, зняли багато документальних фільмів, написали дуже цікаві книги.

щастя — це відчувати красу рідної природи, як т. г. шевченко, п. г. тичина, і. с. нечуй-левицький, в. м. мабуть, велике щастя випало м. коцюбинському, коли він, мандруючи прикарпаттям, збирав матеріали для своєї повісті "тіні забутих предків".

бути щасливим — це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість. але бувають обставини, яких людина не може подолати, яку б силу волі вона не мала. я часто запитую себе: чи була леся українка щасливою? адже все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба. нелегко їй жилося, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими спостереженнями над природою відстоюють щастя людини.

а пейзажі у ранніх поезіях павла тичини і "мисливські усмішки" о. вишні!

глибоко підчувати красу природи, дбати про її збереження на щастя людям — важливе завдання нашої літератури. тому мені дуже подобаються з українських письменників м. чабанівський, а. малишко, д. панличко. їхні герої — великі правдолюби. але для щастя людніш цього замало. п. а. грабовський писав, що милуватися благодатними куточками природи можуть і філістери, люди байдужі до долі "роду, до трудящих. я вважаю, що щасливі ті люди, які палко люблять свій народ.

дивіться також

на мій погляд, щастя кожної людини — знайти себе в труді.

і тут на думку рядки з вірша т. шевченка "минають дні, минають ночі"

не дай спати ходячому,

серцем замирати

і гнилою колодою

по світу валятись.

а дай жити, серцем жити

і людей

як бачимо, поет виразив у цих рядках велику любов народу до праці. коли людина не працюватиме, вона буде зайвою у суспільстві. пост закликає любити труд.

людина в труді стає кращою, світлішою. тільки в труді розкривається її душевна і зовнішня краса.

отже, головне щастя — це натхненна праця багатьох людей нашої країни, в тому числі, і праця вчителя.

я встигла зробити ще зовсім мало. адже я тільки закінчую школу. житгя попереду. мене захоплює фізика. вона відкриває мені чудовий світ науки і техніки. і якщо вступлю до педінституту — буду найщасливішою людиною в світі. людина повинна прожити свій вік прекрасно, залишивши по собі добру пам'ять.