Допишіть текст: діти вирушили в туристичний похід. в вечері поставили намети, приготували вечерю і сіли відпочивати біля вогнища на березі річки. раптом почули крик-хтось кликав на .

дивимося, а нам на зустріч біжить машка, перелякана! -машенька! що трапилося? - запитали ми її-я вирішила перевірити, чи ростуть біля річки ягоди.подошла до кущикові, а там! змія! ну, я і побігла з усіх сил.пішли ми з хлопцями дивитися на "машкін" змію. взяли палиці, на всяк випадок. підійшли до куща. піднімаємо один лист, інший. дивимося, а там лежить палиця, на якій тканина намотана. прийшли ми до наметів і розповіли все дівчаткам. разом посміялися.

хліб - це багатсво нашої країни. його треба берегти і шанувати. а як хліб з'являється на нашому столі? вирощування хліба - це чітко складена праця не однієї людини. для того, щоб ми могли їсти добрий хліб, спочатку землю потрібно обробити. навесні трактори її оруть, культивують. далі сіялки сіють зерно. всю весну зерно росте, а літом починає колиситися. завдяки сонцю колосся дозрівають і на прикінці літа або на початку осені прийшов час збирати врожай. комбайни збирають наше зерно і відвозять його до млина. саме у млені звичайне зерно перетворяється в борошно з якого або на пекарнях, або у дома печуть саме той хліб, що кожний день є у нас на столі.

хлопці знітилися. обом стало соромно. вони швидко вийшли з хати. 

- що будемо робити, антоне?

- не знаю. я б зараз під землю провалився від  

вони сіли під старою розлогою грушею, колись бабуся з її плодів варила таке смачне варення

- а кому ти продав ікону?

- опанасовичу в нього магазин є з всякою вже стільки часу й грошей нема. 

- треба шукати ікону! а гроші я знаю в кого можна позичити. бабусі недовго ще з нами

хлопці встали і попрямували до дороги.

  в крамниці, звичайно, ікони не було. опанасович сказав, що продав її якійсь старій жінці. а хто вона така - він не знає. сказав лише, що бачив її кілька разів на базарі - вона продавала сир, молоко, хлопці вхопилися за це і попрямували до місцевого ринку, хоч надії було мало. роман вже встиг позичити гроші в свого друга, аби лиш бабусю ві хлопці йшли поміж торгових рядів і вдивлялися в селянські обличчя. аж раптом роман почув як його кличе антон. брат стояв біля старенької бабусі перед якою був розкладений її нехитрий товар: сир, молоко, масло. хлопці з надією дивилися на

- діти, ви щось хочете купити? - запитала бабуся. 

- ні. - першим отямився антон. - це ви купили ікону в опанасовича десь півроку тому?

- так, я. а що таке?

хлопці чесно розповіли про все, що дивилася на хлопців. антон стояв блідий, йому було страшенно соромно, він хотів зірватися з місця і тікати, але не міг і

- то ви хочете, щоб я її вам повернула?

- продали, - вихопився роман.

- у нас є гроші, навіть, більше, ніж ви за неї заплатили.

- я ікон не . - відмовила стара жінка.

в обох похололо на серці - "не продасть! ".

- ми вас просимо, будь ласка! скажіть свою ціну!

- я ж сказала - я не ікон. я вам її ві, але ви мені обоє рік влітку. домовилися?

- так - так! - зраділи обоє.

троє вийшло з ринку і попрямували за місто. 

коли брати опинилися в хаті бабусі ганни, то стали і завмерли на порозі. з усіх кутків на них дивилися святі обличчя. в кімнаті було до 50 ікон.