Ународі кажуть: не все те золото, що блищить. яка ж краса справжня? (твір, 150-200 слів. з аргументами і два приклади із творі! )

        уявіть, ви проходити по вулиці і вам, йдучи на зустріч, уважним поглядом дивиться в обличча і посміхається "гидке каченя", а ви відводите погляд і смієтесь в думках. чи правильно ви чините? посмішка   дійсно прикраша людини на відміну від косметики. а ви просто цього не розумієте! хлопці шукають з підведеними очима і нафарбованими устами, але чи розуміють вони, що в очах холодна пуща, а за устами підступна гримаса. краса? та її навіть можна віднайти у зморшках! не вірите? згадайте усмішку рідної бабусі! і що тепер скажете? а може для вас краса - це стильний одяг і дорогий автомобіль? та ви ж навіть   не помічаєте   за склом автомобіля   дерев, квітів і сонця! все це - монотонне минання барв. і подумайте над цим зараз! застібка-блискавка замінила гудзик, і ось вже немає зайвої півхвилини для роздумів!

  "я не красавчик, чтоб все с ума сходилида и не сходят - это даже веселейно девочки всегда во мне чего-то находилине знаю что, но девочкам "

Объяснение:

Останній дзвоник вже став традиційним святом у школярів. Він сповіщає про закінчення навчального року. Останній дзвінок – веселе і водночас сумне свято. Одним він віщує канікули, а для випускників – путівку в доросле життя, з безліччю сюрпризів, подоланням різних життєвих шляхів.

Час пролітає непомітно, не встиг продзвеніти перший дзвоник, як ти вже опинився на останньому. Останній дзвінок підводить підсумкову межу після закінчення навчання і стає початком випускних іспитів, проходження шкільної практики. Для наймолодших учнів – передвісником літніх канікул. Але в будь-якому випадку, початком чогось нового.

Мені подобається літо. Погода тепла, тому можна чудово відпочити.

Одного такого дня наша сім'я відправились на озеро. Я одразу пішла купитись. Певна річ, тоді ще не вміла плавати. Я дивилась на вправне плавання тата. Мені захотілось зробити те саме. Помаленьку пішла далі. І тут відчула, що мої ноги не торкаються дна. Озирнулась, побачила берег і швидко замахала руками та ногами. На мій подив - попливла. Я не повірила сама собі. Тато дуже хвилювався за мене і зрадів, що його донька не розгубилася. На березі з гордістю поділилась своїм відкриттям. Після тривалих тренувань навчилась добре плавати. Хоч вже збігло чимало часу, я досі з радістю згадую цей день.