Весна набирала сили. дерева зазеленіли, хоча й не в повний лист.на верболозі теж вигулькнули яснозелені листочки. а сріблясті котики стали довгастими сережками, жовтими, як курчата -пуховички. ріки проснулись від затяжного сну.птахи наспівували свої пісні.здавалося все навкруги ожило.крізь хмаринок виглядало сонечко. і своїми промінчиками зігрівало нас. знайди слова , вжиті в переносному значені.

набирала сили, дерева зазеленіли,вигулькнули листочки, ріки проснулись, птахи наспівували, ожило, виглядало сонечко,

Як відомо, історія не любить слова "якби". історики говорять так: "це було, воно стало причиною того, ". але порушимо це правило й спробуємо уявити, що могло б статися з нашим народом, якби не було запорозької січі. очевидно, тоді б зовсім не стало україни, не стало б українського народу, як не стало на землі багатьох племен і народів, їх розтерзали вороги, розтоптала жорстока дійсність. наш народ існує, тому що його оборонили й відстояли мужні лицарі запорожжя. наперекір усім обставинам вони вибороли нам право жити на своїй землі і бути українцями. і як буває прикро, що ми чуємо про воєнне мистецтво римських легіонерів і не маємо уявлення про ратну майстерність запорожців. знаємо про подвиги ганні і не знаємо про подвиги самійла кішки, петра сагайдачного чи івана сірка. захоплюємося подвигом спартанців біля фермопілів і не знаємо про подвиг козаків під історією треба не просто цікавитись, її треба досконало знати. бо історія — не просто минуле народу, це його жива душа. ось чому той, хто не знає історії, ніколи не зрозуміє свого народу.

У нашому під’їзді вже кілька років живе вогненно-рудий кіт. Я дала йому кличку Рижик, хоча деякі сусіди звуть його Васьком.

У Рижика великі зелені очі, довгі білі вусики та пухнастий хвіст. Це дуже розумний і ласкавий кіт. Ще коли він був кошенятком, до нашого будинку часто під’їжджала машина, з якої продавали рибу. Маленький Рижик підбігав до машини першим і завжди отримував частування — свіжі сардельки.

Підростаючи, кіт запам’ятав всіх мешканців нашого під’їзду. Він знає, хто його пригостить, а від кого краще триматися подалі. З тими, хто його підгодовує, Рижик довірливо сідає в ліфт і проводжає до квартири. А потім стоїть біля дверей і жалібно нявкає, чекаючи чогось смачненького. Найбільше йому подобається молоко, смажена риба і сухий котячий корм.

Я завжди пригощаю Рижика, тому він лащиться до мене, просить, щоб я його гладила. Іноді він заходить до нас у квартиру, але через деякий час проситься, щоб його випустили. Волелюбна тварина!

Минулої зими, коли стояли сильні морози, Рижик зазвичай ночував у нас у квартирі. Він зручно розміщувався на килимку під теплою батареєю і солодко спав до настання ранку. А вранці після сніданку кіт завжди йшов у своїх справах на вулицю й повертався лише ввечері.

Я впевнена, що Рижик — незвичайний кіт. Він екстрасенс. Коли я беру його на руки, він ніжно муркоче і намагається робити мені котячий масаж. Це дуже приємно, я навіть відчуваю його цілющу енергію!

Я дуже люблю Рижика та сподіваюсь, що він по-котячому щасливий!