Чи мріеш ти побувати на экскурсии або вирушити в похід? що саме хочеш побачити? (5-7 речень) !

я мрію вирушити у похід до лісу. хочу побачити жителів ліса. мрію   навчитися сама ловити рибу. хотіла би напевно їти з ночовкою. я вмію розпалювати багаття. хочу навчитися виживати у лісі.

кожна людина мріє побувати в якомусь захоплюючому місці,яке запам"ятається надовго.та некожному це вдається.зазвичай є багато місць ,в яких є багато цікавих речей.екскурсії-це більш мандрівний сюжет із життя людини,який запам"ятовується назавжди.от наприклад,кожна людина мріє в своїх думках , картинки великих міст,і цікавих екземплярів,вона це   не запам"я тає так,як запам"ятає людина яка це бачила власними очима.тому кожна людина повинна побачити хоть якусь частинку нашого світу,щоб продовжати подорожувати,і більше захоплюватися тим ,що нас оточує.

Минає літо, і разом з осінню до нас приходять похмурі дні. блакитне небо повністю затягується   сірими хмарами, так що й сонця не видно. десь там, над хмарами, воно продовжує світити, та до нас на землю ледве пробивається його неяскраве світло. в осінній день усе навколо наче покрите легким сірим покривалом. дерева, квіти, будинки - все має приглушений колір, фарби ніби меркнуть. квіти закривають свої бутони. у таку погоду ніщо не відкидає тінь, тому і здається одноманітним. сірий асфальт, сірі стіни, сіре небо. часто в похмуру погоду псується настрій, з'являється легкий смуток. та з іншого боку, похмурий осінній день сповнений і особливої краси, спокою та гармонії. сонце не ріже очі, не блищить поверхня води. все стримане й неяскраве. якщо немає вітру та дощу, то гуляти в осінній день дуже приємно. осінні вбрання дерев радують око та прикрашають пейзаж навколо. не жарко, тому можна довго ходити по осінніх вулицях, не відчуваючи втоми. головне, зберігати добрий та сонячний настрій в душі.

Якщо подорожувати рідною україною, уважно подивившись на карту, що впаде у твої очі — це безліч назв сіл, містечок, міст. скільки їх багато! і у кожного своя історія, а багато з них залишили про себе пам’ять і стали нашими національними святинями. є такі святині і у твоєму місті. ужгородці мають чим гордитися: уже в xii ст. їхнє місто знав увесь цивілізований світ! рушимо в мандрівку вулицями древнього ужгорода і розпочнемо її від першопочатків міста — старовинного ужгородського замку. середньовічна хроніка антоніна під назвою «діяння угорців» відносить заснування ужгородської фортеці до ix ст., точніше — до 895 р., коли древні угри, керовані своїми вождями — алмошом і його сином арпадом, зруйнували одне із останніх слов’янських городищ з військовим укріпленням — град легендарного графа капітана лаборця. з утворенням угорської держави у кінці x ст. — поч. xi ст. тут будується замок як адміністративний та торговельний центр комітата унг (центр ужанської жупи).  а тепер повернемося з епохи легендарної в епоху історичну, реальну та пройдемося усередину цих загадкових мурів, щоб познайомитися з ужгородською твердинею ближче. на подвір’ї замку нас чекають дві чудові залізні скульптури персонажів грецької міфології: постать найпопулярнішого давньогрецького героя геракла, який убиває лернейську гідру, покровителя мандрівників, торговців, провідника душ померлих — гермеса (у формі сидячого молодого юнака), бронзова скульптура могутнього хижого птаха — турула (від тюрського слова тогрул, турул — сокіл) — міфічного птаха древніх угрів, культ якого відомий зі скіфських часів. посередині замкового подвір’я увагу руїни першої ужгородської церкви (храму святого юрія, який згадується писемними джерелами під 1248 роком), яка знаменита не тільки як родове місце поховання другетів, а й укладення у її стінах 24 квітня 1646 р. ужгородської церковної унії.  замковій церкві, на жаль, не судилося дожити до наших днів. у 1728 р. її спопелила пожежа. нині про церкву нагадує лише глибока, обведена стіною яма, колишня крипта.ю що поросла чагарником. якщо перейдемо замкову браму, перше, що впаде у вічі — це постать найпопулярнішого давньогрецького героя геракла. лита залізна скульптура, виготовлена у 1824 р. в ужгороді, зображує перемогу сина зевса й алкмени над багатоголовою водяною змією — лернейською гідрою, яка була настільки отруйною, що гинули навіть від одного її подиху. геракл знищив страховище, це був його другий з дванадцяти подвигів (перший його подвиг — це задушення неуязвимого немейського лева (арголіда), з того часу він носив шкуру лева). неподалік від геракла нас чекає ще один персонаж грецької міфології — покровитель мандрівників, торговців, провідник душ померлих — гермес. його залізна скульптура, у формі сидячого молодого юнака, вилита на колись залізоливарному заводі біля мукачева.  про загадкові місця та стіни фортеці на замковій горі з’явилися різні здогадки, домисли, легенди. зокрема, легенду про страту близько 1730 року ужгородської чаклунки, жінку юрія сюча, марію рушковську чи романтичну легенду про білу діву, доньку власника замку капітана другета, яка видала усі таємниці замку закоханому польському воєводі, за що батько наказав її замурувати живою в стіну фортеці, це сталося близько 1653 1658 рр.  у xvi — xvii ст. невід’ємною частиною історії ужгородської фортеці є короткі, але жорстокі штурми, тривалі та виснажливі облоги, коли наш край був ареною жорстокої боротьби між протестантськими князями трансільванії та католицькими правителями габсбурзькоїімперії. у кінці xvii — поч. xviii ст. ужгородський замок перетворився із звичайного провінційного укріплення у помпезний графський осідок, великосвітський центр культурного та політичного життя закарпатського краю. і пов’язано це було із діяльністю володарів замку графів міклоша берчені та його жінки-красуні графині крістіни чакі. врешті решт ужгородський замок був гніздом магнатської сім’ї другетів, який належав їй 360 років. до поділу речі посполитої замок служив в якості австрійського прикордонного укріплення, місцем дислокації військового гарнізону, а 2 травня 1776 року імператриця австрійської імперії марія — терезія передала мукачівській греко-католицькій єпархії. з того часу у стінах замкової гори вирував вогнищем освіти та науки. тут розмістили духовну семінарію (проіснувала до літа 1945 року), тривалий час діяло видавництво і друкарня «уніо» (1902 — замкова гора стала одним із центрів закарпатської української науки, літератури й культури.  з 1947 року у стінах фортеці замкової гори розмістився краєзнавчий музей.