моє улюблене дерево-тополя.коли віє вітерець я стою і милуюся як тополя підіймає свої гілля до сонця.сонечко ще дужче пригріває,а тополя тягнеться,і тягнеться все вище вгору.вона стає така висока-висока.здаєтся,що деревце до самого неба дістає.
я дуже люблю тополю бо вона така тендітна та ніжна.
Природа - годувальниця. Вона, як мати, з якою ми з"єднані пуповиною, дає нам все, що потрібно для життя. І не лише матеріальні блага постачає нам природа, а й виховує нашу свідомість, вона є джерелом національного характеру й менталітету людей з різних куточків земної кулі. Що інше, як не природа, стало основою для розвитку наукових знань, що ними оволоділо людство? З чого, якщо не з природи, людина черпає наснагу до творчості, хист до мистецтва? Ця єдність дає нам і відчуття духовності, спонукає до роздумів про вічність життя на Землі, про одвічну мудрість та могутність природи.
Це спонукає людину любити, цінувати, поважати природу. Але чи завжди ми вгамовуємо свої споживацькі інстинкти, приборкуємо нестримне бажання здобути з довкілля все найкраще і в якнайбільшій кількості? Таке хижацьке ставлення до найголовнішого в нашому житті зрештою призводить людину до самознищення.
Ознакою здоров'я людини і природи є краса, гармонія, приємні пахощі, краєвиди. Тому нас неприємно вражає, коли, мандруючи лісом, ми раптом натикаємося на залишки "цивілізації": пластикові пакети, посуд, ганчір"я, пляшки... Це безладдя псує красу, воно відбирає в людини те здоров"я, яке вона могла б отримати від здорової природи. Природа дуже хвора, земля потребує нашої турботи й заслуговує на нашу любов.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Написати твір-мінатюру на одну з тем: "тополя в небо руки підійма", "затьохкали травневі солов'ї.використати вставні слова.
тополя в небо руки підійма. напевне, хоче дістати тонкими пальчиками пухнасті хмарки, що так швидко минають її. їй так хочеться обійняти тепле і ніжне сонечко, що кожен день ніжить її маленькі зелені листочки. коли до тополі навідується свіжий вітерець, вона ніжно лопоче йому про свої справи. а він тільки бешкетує, як навмисне, безтямно грається з її пляттячком і мереживним пушком, путається у волоссі. подруги-вишні тільки заздрісно у її бік, ніколи їм не дотягнутися до неї зростом. а сонечко дивиться на все з гори і тільки посміхається.