Як змінюються берези навесні.текст-опис[5-7 речень]

настала весна. дерева вкрились бруньками.через декілько днів з'являться перши листочки. дуже гарно зустричають весну дерева, особливо березка.вона вділа свої светло-зелені шати й невеличкі сережкі. мені дуже подобается березка навесні. навесні поки ще не розпустилися листочки береза дає нам солодкий березовий сік, в народі его називають "плач берези". сік беріз, смачний і корисний, містить багато поживних речовин.

  іноді в житті настає момент, коли починаєш думати про буття і призначення людини на землі. чи варте наше життя чогось цінного у плині хвиль великого океану віків? чи не питали ви себе, як змінився б світ, якби ви не народилися

      кожного дня ми спілкуємось, робимо певні дії і тим самим змінюємо життя інших. тому кожна людина конструює майбутнє всієї планети. не можно також сказати, що людина ціниться лише в той час коли живе, багато хто здобув визнання після смерті. також не можна судити про цінність життя людини на основі великих подвигів. так, ми звичайно ж повинні поважати національних героїв, вчених та багато кого ще, тому що саме за їх ми маємо саме це майбутнє, без війни і з комфортними умовами. та чи думали ви над тим, що велике складається з молого, і що деякі зовсім невідомі люди, які жили, живуть і будуть жити, просто з дня у день несуть добро ішим. чи не у цьому призначення життя просто зберігати і дарувати своє хто усвідомив своє призначення у цьому сенсі дійсно живе не дарма!

      тому я вважаю, що життя - найвища цінність і що людина всетаки не дрібна піщінка, на яку можно наступити і не помітити цього, а цілком вагома частина життя всієї планети.

одного разу зі мною сталось дивне непорозуміння. це був зовсім звичайний літній день. я спочатку побачив хлопців, які досхочу потішалися над смішним чоловічком і над його смішною промовою. від природи, я людина допитлива, тому і вирішив дізнатися, що ж там сталось.одягнений він був у щось на зразок скафандра, який сяяв і переливався металевим блиском, немов зірка з новорічної ялинки. його фігурку можна було б назвати стрункою, якби кишені не стовбурчились б від захованих в них бозна-яких цікавих штучок.  через каламутне скло шолома було видно, як чоловічок, відчайдушно кривляючись, ворушить губами. схоже, йому було душно в цьому незручному вбранні, але він терпів.  на грудях у крихітного космонавта висіла блискуча як і скафандр, металева коробка. потім я зрозумів, що то був перекладач.

я підійшов ближче. і сказав:

- не дуже-то тямовитий у тебе костюм!

крихітка-космонавт відповів:

- нашій цивілізації так не здається.

я вирішив запитати:

- а де ця ваша цивілізація? - о, дуже далеко! я не знаю, як ви називаєте цю зірку. - відповів космонавт, вказуючи блискучою рукавичкою в небо.але там не було ніякої іншої зірки, крім ласкаво сяючого сонця.- а як ти сюди потрапив?  

- мій космічний корабель вийшов зладу. ходімо, я тобі його покажу.

спочатку я мав сумніви. але коли я побачив цей дивний пристрій - вони зникли. це була не дуже велика посудина з безліччю кольорових вогників.   я хотів детальніше одивитися цей корабель, але коли доторкнувся до нього, то мне вдарило струмом. у голові запаморочилось і я впав. а коли відкрив очі, навколо не було нічого дивного. друзі звичайно не повірили мені, коли я їм розповів про цей випадок. але ж ви вірите?