Тільки чужим очам можна бачити свої недоліки

іноді ми не бачимо своїх недоліків через зухвальство. деякі люди знаходять їх у тих кому заздрять. але через це вони можуть втратити навіть

Поезія-це думки,написані від душі. хоча поезії пишуть і від душі,але вони й чіпляють саму душу. кожна поезія чудова по-своєму. деякі вражають своєю милозвучністю при читанні,інші-самим сенсом. вони неповторні,адже кожна з них виражає певні думки чи мрії. багато поезій написані з мотивом трагічної долі,але вони торкають наші душі. вони пробуджуюсь в нас подих до написання подібних творінь. хоча не кожен може висловити свої думки,але головне,що у нас є відчуття. ми  відчуваємо сенс цих неймовірних творів,тому необов*язково писати про це. ті люди,у яких є талант до письма,відкривають свою душу на аркуші паперу,що надихати інших. тому я щиро вдячний тим людям,які також пробудили в мені таке натхнення.

ответ:Настуня почула, як хлюпнули на неї студеної води. Пробудилася й відкрила очі.

Хвилю не розуміла зовсім, де вона та що з нею діється. Над нею нахилилися дві постаті з чорними, скісними очима, малими вусиками й вистаючими кістками облич, у гострих шапках, з луками за плечима, у чорних кожухах, вивернених вовною наверх. Груди Настуні стиснув такий великий страх, що переходив аж у розпач. Якийсь дивний, півсвідомий жах і неприємність розливалися по всьому її тілу і по очах, стискали гортанку, тамували віддих.

Перша її думка була, що вона в руках татар — татарська бранка і що ті півдикі постаті з жовтаво-темними обличчями можуть з нею зробити, що хочуть.

Відвернула від них очі. Тепер побачила, що лежала на якійсь леваді, недалеко ліска. А біля неї лежало або куняло в отупінню багато молодих жінок і дівчат. Між ними пізнала кілька знайомих міщанських дівчат. Своєї подруги Ірини з Рогатина не бачила. Оподалік лежали й сиділи мужчини, пов’язані міцними мотузами й ременями. Відразу пізнала між ними свого Стефана. Він вдивлявся в жіночий полон. Чула, що очима шукає її.

Рівночасно думала над тим, що сталося з її батьком і матір’ю, з її подругами, з її весіллям… Мала враження, що воно розбилося, як скло. Щезло, як сон.

Рогатина теж не бачила. І він щез як сон. Що буде з нею?

Ся думка загорілася в її голівці, як пожар, що зривається на даху дому разом із першим промінням нового дня.

Татари ходили поміж полоненими, порядкували їх, б’ючи тут і там батогами. Стони й крики наповняли повітря. Настуню успокоювало трохи те, що мала так багато товаришок і товаришів недолі

Объяснение: