Синоніми до слів мандрувати переживати витривалий своєрідний стійкий повноцінний ранимий оригінальний чуттєвий нормальній скомпонувати синонимічні пари

мандрувати-подорожувати

переживати-перейматися

витривалий-тривкий,міцний

своєрідний- специфічний

стійкий-незламний

повноцінний-вродливий, гарний

ранимий-вразливий

оригінальний-справжній

чуттєвий-душевний

нормальній-звичайний

                                    оповідання про сніжинку

        хмаринка завжди тішилась своїми дітками-сніжинками, цими маленькими красунями. матуся-хмарка любила мандрувати і сніжинки вже багато знали про цей світ і чекали з нетерпінням коли вже підростуть і здійснять власну подорож.

      ось настав час, коли сніжинки стали вже зовсім великі, і хмаринка випустила їх у широкий світ.  як це було прекрасно! сніжинки закружляли над землею у веселому таночку і літали, лі а поміж ними всіма була одна чарівна, не схожа на інших сніжинка. вона була легка і срібляста. вітер ніжно підхопив сніжинку і спустив до моеї лодоні. в морозному повітрі вона виблискувала всіма барвами і чарівно усміхалась.

мені стало цікаво дізнатись про цю крихітку і я почала розпитувати сніжинку про її пригоди. вона засяяла ще яскравіше і тихим голосом почала розповідати. про ніч-чарівницю, яка читала їм казки, про зірок-подружок з якими вона часто танцювала та про матусю-хмаринку. сніжинка була допитливою і спостережливою, тому кожна її історія була сповнена казкових порівнянь і цікавих подій. біла сніжинка розповідала про різних людей, яких вона бачила з неба. про маленьких діточок, які бавились снігом і сивих бабусь які просто насолоджувались зимовими днями. про чарівну музику новорічних і про все, все,

          та раптом на небо випливло чарівне малинове сонце! воно було таке велике і гарне. такого вона ще не бачила, бо в хмарі, де вона народилась, було тісно і темно, а тут така краса! їй знову захотілось піднятись високо і танцювати, було дуже приємне, але сніжинка розтанула від його тепла і ласки. 

сиджу біля вікна і аж замираю від задоволення. таке все тут гарне, сповнене чимось новим і незвичним! он берізонька росте, край самої дороги. ніколи ще я не бачила такої гарної берізки. така струнка і витончена, гілочки, мов ручки, простягла до дороги. а далі хатинка. біленька, біленька. біля неї квітник. і яких тільки квітів тут нема! і ромашки, і троянди, і гербери, і хризантеми, і пі їду ще далі, починається листяний ліс. стільки гарних дерев, а як чудово було б тут зупинитись і посидіти на природі. раптом навколо стало так темно і сумно. важкі краплини дощу вдарили по склу. так пройшло хвилин 30, і весь цей час мені було так нелегко на душі. я думала, ніби природа гнівається на мене за те, що я дозволила спостерігати собі за цим райським мої роздуми перервало лупотіння граду по вікні автомобіля. через краплини я побачила, що здійнявся величезний вітер, що переріс в ураган. він зривав листя, і те покірно кружлялось у вихрі, а потім знесилене падало додолу. я довго спостерігала за негодою, а пізніше під монотонний стук граду та дощу об моє вікно  заснула.