Від неозначеної форми дієслів утвори дієслова другої особи однини і множини сидіти- клеїти- прати- різати- писати-

сидіти сидиш сидите

клеїти клеїш клеїте

прати преш прете

 

 

 

 

ответ:

1)прощаясь,он сказал мне: "пишите непременно".

2)"я ваш лечащий врач",-сказала она.

3)я спросил: "а когда начнётся приём? "

4)"кто вы такие? "-в страхе крикнула маша.

объяснение:

сидіти-сидів,сиділа,сиділи

клеїти-клеїв,клеїла,клеїли,

прати-прав,прала,прали

різати-різав,різала,різали

писати-писав,писала,писали

ответ:

1) рам : "ты должен усердней стараться, чтобы выполнить всю эту работу".

2) "понятно" ,- ответил саша

3) рэм: "что же мне делать? "

4) "ты можешь мне с ужином? "- ответила эмилия.

объяснение:

как то так. можно поменять имена если хотите.

На початку дорослого життя кожен з нас постає перед важливим питанням: який життєвий шлях обрати для себе? при цьому кожен з нас має право вибору і повинен самостійно визначитися, що йому потрібно від життя, ким він хоче бути і як планує реалізувати свої знання та можливості. дехто з нас вже з дитинства знає, що йому подобається, і до чого він прагне. та й дорослі вважають за потрібне кожну дитину запитувати про те, ким вона хоче бути, а потім щиро посміхаються, коли чують, що вона у майбутньому хоче стати відомою акторкою, популярним співаком чи відважним космонавтом. але всі ці мрії найчастіше залишаються в дитинстві, а наші цілі стають більш прозаїчними, але й більш реальними. ще оскар уайльд, видатний ійський письменник, сказав: «ціль людського життя — самовираження. проявити свою сутність у всій повноті — ось для чого ми живемо». дійсно, людині бажано використати у житті усі свої можливості, показати себе якомога найкраще. на жаль, існує хибне міркування про те, що талант дається далеко не кожній людині. та так не буває і не може бути. просто є слабкодухі та ледачі люди, які не бачать перспективи у праці над собою і не стільки живуть повноцінним життям, скільки просто існують. особисто я впевнена, що професія, яку планує обрати людина насамперед повинна приносити їй задоволення, а разом з тим, повинна бути корисною для оточуючих. омріяна, улюблена професія — це запорука щасливого та успішного життя будь-якої людини. щодо мене, то я вже давно визначилася стосовно того, чим хочу займатися у дорослому житті. я обрала для себе цікаву та корисну професію дизайнера інтер’єру. я люблю малювати і вважаю, що у мене це виходить досить непогано. моє рішення поважають і підтримують батьки та друзі. це дуже важливо, коли тебе розуміють. я сподіваюся, що ця професія дозволить мені самореалізуватися у подальшому житті і досягти в роботі неабияких успіхів. на мій погляд, головне — знати, що потрібно тобі в житті і все робити впевнено. до цієї думки буде доречним вислів генріха давида торо: «якщо людина наполегливо прямує до своєї мрії і намагається жити таким життям, яке вона собі уявила, успіх прийде до неї в звичайний час і зовсім неочікувано». варто пам’ятати і про те, що можна обрати будь-яку професію, можна досягти неабияких висот, але завжди треба залишатися людиною. можна бути ким завгодно: інженером чи актором, лікарем чи вчителем, але і на роботі, і вдома ні в якому разі неможливо забувати про одвічні цінності, які кожного з нас роблять справжньою людиною.

наша класна кімната велика, світла, простора. у ній троє великих вікон. праворуч від дверей стоять книжкові шафи. їх п’ять, і кожна заповнена книгами, журналами, газетами. у класі у три ряди стоять дерев’яні столи з двома стільцями біля кожного.  біля вікна — учительський стіл. він прикрашений білою з червоним орнаментом скатертиною. на одній стіні висить дошка, а зверху — портрет тараса шевченка, прикрашений вишиваним рушником. на іншій стіні знаходяться планшети з основними правилами української мови. а ще квіти. їх багато, вони скрізь: на підвіконнях, шафах, учительському столі.