Іть , я не була в школі, треба на завтра скласти письмовий переказ тексту що містить опис-ір гнідий за планом 1 на розшуки коня 2 гнідий кінь з білою лисиною на лобі 3 лютий кінь копирнув землю 4 василькова хитрість 5 хлопець пестливо кличе коня 6 гнідий потягся до трави 7 кінь покірно йшов під васильком

1)тезис

2)гласный

3)рыцарь

4)новорожденный                                               вот

одного разу мені дали завдання написати про життя сучасних школярів. для цього мені потрібно було побувати в одній зі шкіл міста. чесно кажучи спочатку я трохи сумнівався, чи все пройде добре, адже сучасні учні не такі як раніше. але все таки я поїхав в одну з таких шкіл. ці хлопці та дiвчата були такі різні, тямущі, яких об'єднувала школа,а іноді загальні інтірес.я зайшов в один з класів і запитав,що вони думають про школу, про своїх однокласникiв. мене вразило те, що відповіді були майже однакові. всі вони говорили : "школа подарувала нам багато незабутнього, що коли ми закінчимо школу, то всі розбіжимося в різні боки, будемо рідко зустрічатися, наші погляди на життя поміняються, будуть нові проблеми, нові друзі і недруги, але шкільні товариші залишаться в пам'яті назавжди."я вже готовий був подати до редакції матеріал, але несподівано учні у яких я брав інтерв'ю запросили мене в похід. коли ми йшли всім було весело, потім дівчатка стомилися, а хлопці забрали у них рюкзаки й волокли їх на собі, як і свої. до ночі вони розбивали наметове містечко і збирали хмиз, а ми готували вечерю на багатті й відпочивали. потім були гітара і пісні, дзенькіт комарів і солодкий сон. на наступний день ми рушили далі по маршруту. і так тиждень. всі хлопці були такими уважними, турботливими, сильними, кмітливими. і тут я зрозумів, що наше майбутнє і майбутнє наших дітей в добрих ,надiйних руках.

жила - була ялинкова іграшка. вона жила на горищі великого дерев'яного будинку, в картонному ящику, разом з іншими новорічними прикрасами. цілий рік в непроглядній темряві проводила вона, мріючи про незвичайний святі, яке неодмінно буде, але от коли важко відповісти  наполягали святкові дні і, звільнена з ув'язнення, вона виходила в парадну залу, де, зручно вмостившись на ялинці, насолоджувалася своїм повним тріумфом.захоплений блиск дитячих очей вселяв впевненість у власній неперевершеності, і задоволені обличчя дорослих відповідали схваленням на її блискотіння у відблисках мерехтливих ліхтарів і запалених свічок.  щастя вистачало надовго на цілий рік. і, навіть там, у картонному ящику, на горищі дерев'яного будинку ялинкова іграшка не втрачала відчуття власної значущості в такій єдиний і неповторний свято   у цей новий рік вдома залишався один старий господар. діти разом з батьками виїхали далеко, в інше місто. ялинка, вбрана, як завжди, стояла на своєму звичному місці, і ялинкова іграшка передчувала вже всі свої перемоги. так трапилося нещастя: старий захворів і був відправлений до лікарні, залишивши порожніми кімнати, закритими віконні штори і вимкненим світлом