Частки є в обох словосполученнях слів рядка а відповідно до наказу, надійшов лише смайлик б дівчата таки зустрілися, нехай сяє сонце в зупинилися посеред двору, говори ж голосніше г не зарядив акумулятор, дні і ночі на селі

наша матуся – найкраща господиня. вона тримає наш дім у бездоганному порядку й дуже смачно готує. ми з сестрою інколи їй ємо, але керує процесом приготування завжди мати. але якось ми вирішили здивувати нашу неньку й приготувати власноруч її фірмову страву – млинці з сиром.

напередодні ми спостерегли, як швидко й вправно готує мати. тож ми були впевнені, що це не така вже й важка наука. на практиці все виявилося інакше.

просіявши борошно, ми взялися замішувати тісто. передовсім ми ретельно просіяли борошно та уважно перечитали рецепт. згідно із ним треба було перемішати борошно з яєчним білком, кефіром та цукром. яка тонка, виявляється, робота відмірювання точної ваги інгредієнтів! нам весь час доводилося додавати то кефіру, то борошна для необхідної консистенції. але ж у матері цей етап займав, мабуть, кілька хвилин.

врешті-решт нам вдалося підготувати тісто і ми почали випікання. невеличкими порціями ми наливали тісто на пательню, яку ми попередньо змастили олією. щоб тонко й рівномірно розлити рідину на пательню млинців, що й соромно подавати. але трохи набивши руку, ми випекли гору млинчиків.

найлегше залишилося на останок. ми підсолодили сир та загорнули його у млинці. подавали ми їх на святковій тарелі з медом та варенням. мати була в захваті від нашої витівки. але вона й досі не знає, скільки яєчок ми розбили марно, яких зусиль нам коштувало прибрати кухню після наших кулінарних експериментів!

Довідник школяра пошук твір-опис природи в художньому стилі на луках. це квіти зробили луки такими розмаїтими й запашними, бо їх було надзвичайно багато — синіх, червоних, білих, жовтогарячих. дивишся — і очі розбігаються. кожна бджілка, кожна комашка летить до якоїсь квітки, як до знайомої. ось ромашка з білими рясними пелюстками й золотою серединкою. на неї сів метелик із барвистими й легкими, мов пелюстки, крильцями. а он дзвіночок хитає раз у раз голівкою та ніби кличе: день-дзень, я тут! глядь — до нього джмелик у гості! а придивитися до низу різнотрав’я, — то це просто диво! хто тут тільки не мандрує: мурашки своєю злагодженою командою торують стежку до свого замку, якісь чорненькі жучки, що поспішають так, ніби спізнюються на якісь урочистості, маленькі метелики, що спустилися донизу відпочити від своїх клопотів… дивовижний світ, і хочеться до нього дослухатися, вбачати кожний порух, бо це так захоплююче й надзвичайно привабливо. і я ніби перетворююсь на мандрівника, що мандрує цим казковим світом під назвою природа. ліс узимку. ви були в лісі, коли там панує зима? не кожного року о такій порі ліс буває таким красивим, нині він незвичайний — чарівливий. заходиш у це царство неземної краси й опиняєшся в полоні дивовижних вражень, коли навіть слова сказати не можеш голосно, аби не сполохати якогось дива. он дерева набрали на своє гілля стільки пухнастого снігу, що здається не витримають дрібненькі галузки, і зрине вниз білий водоспад. усі дерева, кущі стоять припорошені сніжинками, ніби готуючись до якогось . хочеться розмовляти пошепки. та снігурі зовсім на це не зважають, їм приємно перелітати з гілки на гілку й струшувати сніг. білочки теж вискакують на прогулянку, щоб розвеселити себе й довколишніх птахів, які відразу злітають, якщо десь осиплеться сніг. і ліс наповнюється поодинокими звуками, такими ніжними й неповторними, ніби сама природа щось шепоче. десь пташка обізветься, десь прошелестить сніг, сиплючись до підніжжя дерев. так приємно стояти й слухати ліс.